Забавчук Микола Миколайович (Білий)

Львівський спортсмен Микола Забавчук, позивний Білий, загинув 21 липня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля міста Краматорськ. 25-річний чоловік був бійцем тероборони ЗСУ. Микола народився і жив у Львові. У 5 років почав займатися гімнастикою, потім – айкідо, боксом і кікбоксингом. З усіх видів спорту показував хороші результати, здобував дипломи та медалі. Був кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу, чемпіоном Львівської області та переможцем «Кубку Галичини» з кікбоксингу, фіналістом Чемпіонату України. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Працював інженером у Львівському стрілецькому стенді, цікавився ІТ. Микола завжди хотів бути самодостатнім, не залежати від інших, тому ще до вступу в університет почав працювати. Із початком повномасштабного вторгнення спортсмен пішов захищати Батьківщину у складі 125-ї бригади територіальної оборони Збройних сил України. «Мій син був доброю, справедливою людиною, достойним чоловіком, який любив своїх близьких, любив життя і Україну. Саме тому пішов добровольцем все це захищати. Не боявся труднощів, мріяв про майбутнє, допомагав людям. Я ніколи не думала, що стану мамою Героя. Він для мене був найкращим сином, за яким дуже болить душа і серце крається на шматки кожного дня, коли приходжу на його могилу на Марсове поле. Я пишаюсь своїм Миколаєм і вірю, що він уже на небі, у Небесному війську, як і багато його побратимів. Я зараз роблю все, щоб продовжити його справу, щоб пам'ять про мою дитину залишилась на Землі надовго, щоб швидше Україна здобула Перемогу! Слава Україні!» – сказала мама загиблого Лариса. «Він був мужнім, турботливим і найріднішим у моєму житті. За 5 років спільного життя це була моя опора, підтримка та мотивація», – зазначила наречена Олександра. «Микола багато дбав про інших, та попри це не прагнув зайвої уваги, не любив «показухи» та нещирості. А ще був дуже добрий, обожнював своїх похресників, моїх дітей, і мріяв про власних. Друзі займали особливе місце в житті брата: з деякими товаришами познайомився ще в молодших класах, і сьогодні вони є найближчими для нашої родини. У ньому був сильний внутрішній стержень, він завжди чітко розумів, що є правильним, а що – ні. Був справжній, мужній чоловік, але з ніжністю ставився до родини», – додала сестра полеглого воїна Вероніка. Посмертно старший солдат Забавчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника у рідному Львові на Марсовому полі. У Миколи залишилися батьки, сестра та наречена.