- Укр
- Англ
Юхимець Микола Сергійович
25 лютого 1995 – 19 серпня 2023Рівненська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Микола Юхимець (позивний Пропер) прийняв свій останній бій 19 серпня 2023 р. у районі с-ща Урожайне на Донеччині. Захиснику назавжди 28 років. Микола — уродженець м. Рівне. Навчався в Рівненському ліцеї № 23. Потім закінчив Рівненський коледж економіки та бізнесу і Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю «Облік та аудит». Працював деякий час у торгівлі, потім змінив сферу діяльності і став будівельником, мав свою бригаду. Він здоровий спосіб життя. Любив проводити час на природі, часто запрошував друзів на чай і грав з ними у різні ігри. Стрибав з парашутом, канатом, взимку пірнав в ополонку. На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 р., чоловік повернувся з-за кордону й одразу пішов до військкомату. Але через відсутність військового досвіду його не взяли. Микола ще декілька разів намагався потрапити до війська, врешті 22 червня 2022 р. його призвали до лав ЗСУ. Був зарахований до лав Державної спеціальної служби транспорту, залучений до охорони мостів. Постійно тренувався і, коли запропонували поповнити лави штурмової роти, без вагань погодився. У штурмовій роті обіймав посаду кулеметника. Боєць був нагороджений грамотою МОУ ДССТ в/ч Т0910 та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Микола завжди знаходив час для інших. Він був чудовим братом, який завжди приходив на допомогу, коли потрібно. Він був веселий і зі своїм почуттям гумору, відповідальний, розумний, сильний, щедрий. Ми сумуємо за його сміхом, підтримкою та щирою душею. Микола завжди говорив: «Я повинен захищати свою родину». Він не боявся пробувати щось нове. Завжди виконував, що запланував. Завжди в русі. Завжди в роботі. Він не з тих, хто сидить і б'є байдики. Після війни хотів жити у вільній і незалежній Україні поруч зі своїми рідними. Побратими його любили та поважали...» — згадує його сестра Наталія Юхимець. Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове» у рідному місті. У воїна залишились батьки, п'ять сестер, двоє братів та племінники. Своєї сім'ї він так і не встиг створити. Посмертно Миколі Юхимцю присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».Платформа пам'яті 'Меморіал'