Базилевич Микола Васильович

37-річний солдат Микола Базилевич загинув 15 листопада 2023 р. у с. Кринки Херсонської області. Тоді нашим військовим вдалося сформувати плацдарм для контрнаступу на лівому березі Дніпра. Уночі Микола з побратимами форсували річку та закріпилися на нових позиціях. Тут він й дістав смертельне поранення. Микола народився у с. Сварицевичі на Рівненщині. З дитинства виявляв допитливість та був завжди відкритим до нового. Улюбленою справою для нього в ті часи стала техніка: розбирав мотоцикли, крутив гайки, ремонтував трактори. Вирізнявся серед інших підлітків своїми новаторськими ідеями. Захопився зварюванням. Після закінчення місцевої школи вступив до Рівненського професійного ліцею, який успішно закінчив у 2005 р. та здобув фах автослюсаря. Але працював на будівництві. Часто виїжджав на роботу за кордон. Багато мріяв, а одного дня закохався у дівчину Катерину, що незабаром стала його дружиною. «Микола одразу мені сподобався. Я такою сором'язливою була, а він поставив за мету бути разом і впевнено йшов до неї», — розповідає Катерина. Згодом у сім'ї народився син Богдан, а пізніше — донечка Іванна. Микола завжди прагнув забезпечити свою родину, тому продовжував важко працювати. Дружині наголошував: «Не живи одним днем, мрій!». А у вільний час Микола виробляв у гаражі новаторські пристосування для сільськогосподарської техніки. У червні 2023 р. Микола приєднався до лав Збройних сил України. Служив в одній із авіаційних бригад Повітряних сил. Був навідником відділення охорони підрозділу охорони бригади, що здійснювала охорону та оборону важливого військового об'єкта. Серед побратимів Микола швидко здобув авторитет спокійного та виваженого військового. Восени він виявив бажання перевестися до зведеної стрілецької бригади Повітряних сил ЗСУ. Під час служби ніколи не жалівся, йому подобалося бути військовим та відчувати відповідальність за родину, державу, себе. Він завжди заспокоював рідних, запевняв, що у нього все добре, а поруч — вірні побратими. Поховали воїна у рідному селі. Вдома на Миколу чекали дружина, син, донька, сестра та батьки. Посмертно Микола Базилевич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.