Дзидза Микола Васильович (Норка)

Рядовий поліції Микола Дзидза, позивний Норка, загинув 29 вересня 2022 року поблизу селища Ямпіль на Донеччині. При виконанні бойового завдання отримав важкі поранення та помер під час евакуації. Захиснику назавжди 34. Микола був родом із селища Чернелиця Івано-Франківської області. Закінчив місцеву школу й одразу пішов працювати, щоб допомогти мамі. Батько помер, коли він навчався в 11 класі. На дозвіллі любив риболовлю та полювання. У цивільному житті працював у ДСНС в місті Івано-Франківську. У 2014-му чоловік вперше став на захист України та брав участь в АТО. Спочатку воював у складі 5-го батальйону ТРО was killed «Прикарпаття». А в 2015-2016 роках був у 40-ій бригаді ЗСУ. У 2022 році з початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Микола повернувся до лав захисників. Він був прийнятий до Національної поліції України, де проходив військову службу в 5-ій роті зведеного полку «Сафарі». Захисника відзначили такими нагородами: «Знак пошани» від НПУ, «За честь та звитягу» та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Коля був сміливий, рішучий, наполегливий, чуйний, справедливий, мудрий, витривалий, вірний. Він – найкраще, що могло трапитися зі мною в цьому житті. Він був моєю опорою, міцним ядром. Мої світанки починаються із думкою про нього і вечори завершуються ним, де б він не був, все одно завжди дуже близько у самому серці. Мій Герой, мій найдорожчий чоловік. Коля безмежно любив своїх дітей, заради них працював і жив», – поділилася дружина полеглого воїна. Поховали поліцейського в селі Довге на Івано-Франківщині. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська». Вдома на Миколу чекали мама Надія, дружина Мар'яна, донька Софійка та син Тимофій.

Дзидза Микола Васильович (позивний Норка) народився 23 липня 1988 р. у с. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області. Тут же закінчив середню школу. Пройшов строкову службу у Збройних силах України, обіймав посаду водія та стрільця військової частини. Тож у 2014 р., не вагаючись, пішов захищати рідну землю на Сході України. Після повернення мав досвід служби у підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, у травні 2022 р. став одним із бійців полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Загинув Микола Дзидза 29 вересня 2022 р. під час контрнаступу українських військових у с. Ямпіль Донецької області. Про те, яким був Микола Дзидза, розповідають його побратими. Бійці полку «Сафарі», які пліч-о-пліч із Миколою проривали ворожі укріплення на Донеччині, кажуть, що саме професіоналізм Норки врятував їхні життя. Віталій (позивний Ствол), командир 5-ї роти полку спецпризначення «Сафарі», згадує героїчний вчинок товариша: «29 вересня до нас надійшов наказ — вибити ворога з с. Ямпіль Донецької області. Але на місці наш підрозділ потрапив у засідку. Ми відкрили вогонь по ворогу, а у відповідь росіяни почали крити по нас. Микола став відстрілюватися, чим зберіг багато життів своїх побратимів. Завдяки йому ми змогли виконати завдання до кінця та відбити населений пункт». Руслан Павлов, спецпризначенець полку «Сафарі», бойовий побратим Миколи Дзидзи, згадує останній день з життя загиблого товариша: «Норка на нашій штурмовій бронемашині стояв на варті за крупнокаліберним кулеметом. Він цілив у гранатометника, який обстрілював нашу колону. Раптом ми почули, як Микола вигукнув: «Слава Україні!». А вже згодом зрозуміли, що це були його останні слова — в нього влучило декілька ворожих куль». Ще один колега загиблого з позивним Сява говорить, що Микола Дзидза був справжнім героєм, який виконав свою роботу на відмінно: «Він спрацював на випередження, завдяки чому ворог не міг вести бій. Це врятувало життя багатьох наших побратимів. Він був дуже веселою та доброю людиною. Я ділився з ним усім». Миколу Дзидзу товариші по службі згадують як дуже гарну та хоробру людину. Кажуть, він ніколи не підводив їх і завжди виконував те, що обіцяв. На Норку можна було покластися і на передовій, і у повсякденному житті. Побратими пообіцяли піклуватися про найрідніших Миколи — дружину, доньку та синочка. «Його діти повинні знати, що їхній тато — Герой, якого шанує вся громада, весь український народ. Їхній тато зробив героїчний вчинок, і сотні людей стали на коліна, щоб подякувати йому за це. Він назавжди залишиться в пам'яті не тільки своєї сім’ї, а й цілого міста, країни…», — говорять товариші. Провести в останню путь Миколу Дзидзу зібралося дуже багато людей. Вони ставали на коліна під час руху скорботного кортежу, який проїхався населеними пунктами Івано-Франківщини, а також вулицями обласного центру. Вся громада відклала свої справи, щоб гідно провести героя в останню путь. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Дзидзу Миколу Васильовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).