Петренко Микола Васильович

32-річний десантник Микола Петренко (позивний Колянчик) загинув 16 січня 2023 р. біля м. Кремінна на Луганщині. На світанку вирушив разом із побратимами на бойове завдання, але їхнє місцерозташування виявили окупанти. Вогонь по позиції корегував ворожий безпілотник. Після прильоту засипало землею побратима, Микола швидко почав його відкопувати. Коли окупанти побачили в бліндажі рух, поцілили вдруге. Цей приліт виявився фатальним. Побратим, якого він кинувся рятувати, вижив, але отримав перелом хребта. Микола був родом із м. Коростень Житомирської області. Закінчив факультет фізичного виховання і спорту Житомирського державного університету імені Івана Франка. Пройшов строкову військову службу. Потім навчав дітей у Коростенській ДЮСШ, був тренером секції волейболу у НВК № 12. Пізніше змінив професію — працював торговим агентом. У квітні 2022 р. чоловік долучився до лав Збройних сил України. Був навідником у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Воював на Харківському напрямку, звільняв від російських окупантів Довгеньке, Ізюм, Святогірськ. Далі вирушив на Луганщину. «Микола був абсолютно мирною людиною: понад усе любив свою сім'ю, будував плани на майбутнє. Проте звичне життя змінилося 24 лютого 2022 р. Уже через 1,5 місяці після початку війни отримав повістку з військкомату. Не проігнорував її, не сховався від війська, хоч і міг це зробити, бо перебував на той час в іншій області. Вже через декілька днів, 7 квітня, він був на навчальному полігоні славетної 95-ї ОДШБр ЗСУ, 19 квітня — у прифронтовому Слов'янську, а 21 квітня — на передовій», — розповіла його тітка Світлана Петренко. Поховали Миколу на Алеї Слави цвинтаря в рідному місті. У нього залишились батьки, дружина, син, рідні, друзі та побратими. Посмертно молодший сержант Микола Петренко був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.