- Укр
- Англ
Забіла Нікіта Сергійович (Джобс)
20 квітня 2000 – 19 серпня 2023Чернігівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Biography
Not yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Солдат Нікіта Забіла (позивний Джобс) загинув 19 серпня 2023 р. у бою з окупантами біля с. Андріївка на Донеччині. Воїну було 23 роки. Нікіта народився у м. Ніжин Чернігівської області. Закінчив Ніжинський ліцей при НДУ імені Миколи Гоголя. Потім навчався в Інституті геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Науки про Землю» (геоінформатика). Працював спортивним аналітиком, мріяв стати розробником додатків Apple. Він долучився до лав захисників у квітні 2023 р. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді Збройних сил України. Був кулеметником. Позивний Нікіті придумали побратими ще у перший день навчань. Хлопець носив окуляри, багато знав про техніку, у цивільному житті почав опановувати ІТ-спеціальність. Товаришам Нікіта здався схожим на Стіва Джобса. «Ми були разом 4,5 роки. Познайомились в університеті та почали зустрічатися. Це неймовірна людина! Він був справжнім, чесним і мудрим не по роках. Людина зі стрижнем, непохитна у своїх принципах і з загостреним почуттям справедливості. Саме тому Нікіта вирішив самостійно стати на оборону України, він не міг більше чекати, він хотів звільняти землі від російського окупанта. У квітні 2023 р. долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, відмовився від низки тилових посад і вирішив стати штурмовиком — елітою української армії. Перед тим як іти у військо, він сказав: «Я йду захищати свою сім'ю, свою рідну землю. Я або повернусь Героєм, або загину як Герой…». Того пекельного дня вони з побратимами прикривали відхід групи і стримували переважаючу кількість противника, Нікіта врятував тоді життя своїх побратимів. Він загинув як Герой, зі зброєю в руках, дивлячись в очі ворога», — розповіла кохана загиблого Марія. «Той день я запам'ятаю на все життя. Перед виїздом до нас підійшов командир штурмової групи, розповів, що це завдання буде надзвичайно складним, і запропонував лишитися вдома, якщо ми відчуваємо, що не вивеземо. Ми були «зеленими» у підрозділі, і бажання проявити та показати себе перевищувало страх, тому всі погодились. У перші секунди після висадки з бронемашини нас зустрів шквальний вогонь та посадка, яка горіла. Все було у вогні та попелі. Противника було в 3, якщо не в 4 рази більше. Ми всі діяли, як злагоджений механізм, і змогли пробити перший опорний пункт. Противник почав відступати, але нам бракувало бійців, тому закріпились на відбитих рубежах і чекали підходу іншої штурмової групи. Пам'ятаю, яким щастям було чути, як Джобс із Дацом працюють з ПК-и — це просто мед для вух під час штурму... Він був справжнім чоловіком. Знищив велику кількість противника. Прикрив відхід іншої групи, яка була в оточенні. Я не пам'ятаю, щоб він боявся. Людина сміливих і рішучих дій. Мені його дуже не вистачає», — розповів побратим Бар. Поховали Нікіту на Гуньківському кладовищі у рідному Ніжині. У захисника залишилися батьки, молодший брат, кохана, інші рідні, друзі та побратими. Посмертно героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'