Забіла Нікіта Сергійович (Джобс)

Солдат Нікіта Забіла (позивний Джобс) загинув 19 серпня 2023 р. у бою з окупантами біля с. Андріївка на Донеччині. Воїну було 23 роки. Нікіта народився у м. Ніжин Чернігівської області. Закінчив Ніжинський ліцей при НДУ імені Миколи Гоголя. Потім навчався в Інституті геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Науки про Землю» (геоінформатика). Працював спортивним аналітиком, мріяв стати розробником додатків Apple. Він долучився до лав захисників у квітні 2023 р. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді Збройних сил України. Був кулеметником. Позивний Нікіті придумали побратими ще у перший день навчань. Хлопець носив окуляри, багато знав про техніку, у цивільному житті почав опановувати ІТ-спеціальність. Товаришам Нікіта здався схожим на Стіва Джобса. «Ми були разом 4,5 роки. Познайомились в університеті та почали зустрічатися. Це неймовірна людина! Він був справжнім, чесним і мудрим не по роках. Людина зі стрижнем, непохитна у своїх принципах і з загостреним почуттям справедливості. Саме тому Нікіта вирішив самостійно стати на оборону України, він не міг більше чекати, він хотів звільняти землі від російського окупанта. У квітні 2023 р. долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, відмовився від низки тилових посад і вирішив стати штурмовиком — елітою української армії. Перед тим як іти у військо, він сказав: «Я йду захищати свою сім'ю, свою рідну землю. Я або повернусь Героєм, або загину як Герой…». Того пекельного дня вони з побратимами прикривали відхід групи і стримували переважаючу кількість противника, Нікіта врятував тоді життя своїх побратимів. Він загинув як Герой, зі зброєю в руках, дивлячись в очі ворога», — розповіла кохана загиблого Марія. «Той день я запам'ятаю на все життя. Перед виїздом до нас підійшов командир штурмової групи, розповів, що це завдання буде надзвичайно складним, і запропонував лишитися вдома, якщо ми відчуваємо, що не вивеземо. Ми були «зеленими» у підрозділі, і бажання проявити та показати себе перевищувало страх, тому всі погодились. У перші секунди після висадки з бронемашини нас зустрів шквальний вогонь та посадка, яка горіла. Все було у вогні та попелі. Противника було в 3, якщо не в 4 рази більше. Ми всі діяли, як злагоджений механізм, і змогли пробити перший опорний пункт. Противник почав відступати, але нам бракувало бійців, тому закріпились на відбитих рубежах і чекали підходу іншої штурмової групи. Пам'ятаю, яким щастям було чути, як Джобс із Дацом працюють з ПК-и — це просто мед для вух під час штурму... Він був справжнім чоловіком. Знищив велику кількість противника. Прикрив відхід іншої групи, яка була в оточенні. Я не пам'ятаю, щоб він боявся. Людина сміливих і рішучих дій. Мені його дуже не вистачає», — розповів побратим Бар. Поховали Нікіту на Гуньківському кладовищі у рідному Ніжині. У захисника залишилися батьки, молодший брат, кохана, інші рідні, друзі та побратими. Посмертно героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.