Федина Олег Іванович (Метро)

Старший лейтенант Олег Федина (позивний Метро) загинув 15 квітня 2023 р. у бою з окупантами поблизу с-ща Діброва на Луганщині. Офіцеру було 43 роки. Олег народився у с. Кияниця Сумської області. Виріс та жив у Києві. Закінчив загальноосвітню школу № 284. У 2001 р. здобув фах інженера-радіотехніка, офіцера військового управління тактичного рівня у Харківському військовому університеті. Тоді ж пройшов курс підготовки за спеціальністю «Організація і проведення виховної роботи в підрозділі». У 2001–2004 рр. служив у в/ч А0178. У 2004 р. закінчив навчання за спеціальністю «Дизайн комп'ютерної графіки» у навчальному бізнес-центрі «Анастасія» при УКБП. Із 2005 р. працював машиністом електропоїзда у Київському метрополітені. У 2008 р. закінчив факультет післядипломної освіти Міжрегіонального центру професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас, отримав кваліфікацію менеджера-економіста. Захоплювався стендовим моделізмом. Особливо розвивав українську мініатюру, був відомий також і за кордоном. Головні принципи: чесність, відданість, принциповість і доброта. Життєва позиція: «Цінувати потрібно вчасно та вміти бути щасливою людиною сьогодні та зараз!». 24 лютого 2022 р. чоловік долучився до лав захисників та став на оборону столиці. Службу проходив у 112-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних сил України. Був командиром взводу у 126-му батальйоні. Після звільнення Київщини вирушив боронити Донеччину (зокрема, Святогірськ, Ярову, Сидорове, Тетянівку, Бахмут, Григорівку) та Луганщину (зокрема, Діброву). За час служби офіцер отримав низку нагород: «За оборону України», «Срібний хрест», «За оборону Києва та Київської області», пам'ятну медаль 112-ї бригади, орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «В Олега було загострене почуття справедливості. Він навіть не міг просто так розчавити мураху — настільки цінував і любив життя. Всевишній щедро обдарував Олега талантами та здібностями: уважний до дрібниць, він творчо вирішував будь-які життєві завдання та з позитивом зустрічав усі випробування долі. Найекстремальніша ситуація, в якій сповна проявились всі його чесноти, — війна. Війна у 2014 р. змусила Олега згадати знання та навички, отримані у ХВУ, тому він взяв активну участь у Революції гідності. До великої війни Олег ретельно готувався як справжній патріот своєї Батьківщини. Він умів швидко орієнтуватися у складних ситуаціях та об'єднати навколо себе людей, також його неабияк хвилювала психологічна підготовка бійців, підняття бойового духу перед майбутніми боями та душевний стан після них. Завжди стриманий, спокійний, Олег приймав виважені справедливі рішення, був чесним командиром, відкритим до спілкування з побратимами», — розповіла його дружина Тетяна. Поховали Олега на Алеї Героїв Лісового кладовища у Києві. У нього залишились батьки, сестра, дружина і донька. 28 березня 2024 р. на фасаді загальноосвітньої школи № 284 м. Києва відкрили меморіальну дошку на знак вшанування пам'яті героя.