Китун Олег Владиславович (Кіт)

32-річний старший лейтенант Олег Китун (позивний Кіт) загинув 18 січня 2024 р. біля с. Вільшана на Харківщині. Він дістав смертельні поранення на бойовій позиції під час стрілецького бою та мінометного обстрілу. Олег був родом із с. Великі Цепцевичі Рівненської області. З дитинства захоплювався спортом. Навчаючись у школі, займався греко-римською боротьбою. Згодом продовжив навчання в ліцеї-інтернаті у м. Березне Рівненської області. У 2013 р. закінчив факультет фізичного виховання Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського за спеціальністю «Греко-римська боротьба». Працював учителем фізичної культури у школі в с. Більська Воля та тренером у Вараській ДЮСШ і спортивному клубі «MGym». «Упродовж навчання наполегливо підвищував свою спортивну майстерність, що дозволило йому виконати перший спортивний розряд. Неодноразово ставав переможцем і призером першості області та учасником всеукраїнських турнірів. У спілкуванні поза межами борцівського килима був стриманий, ввічливий і доброзичливий, а в побуті — охайний та невибагливий… З величезною любов'ю займався з дітьми у секціях боротьби у с. Більська Воля та м. Володимирець Рівненської області, тим самим завоювавши авторитет і повагу як серед своїх учнів та їхніх батьків, так і серед колег по роботі», — розповіли у Львівському університеті, який закінчив загиблий. Під час повномасштабної війни, 7 травня 2022 р., Олег став військовослужбовцем ЗСУ. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа. Обіймав посаду командира розвідувального взводу. Отримав медаль «Учасник бойових дій». «Життєрадісний, з витонченим почуттям гумору, ідейний, завзятий, працьовитий, наполегливий, чесний, любив дітей, свою роботу, свою сім'ю, спорт, Батьківщину. Олег зробив усе, що міг. Олег віддав усе, що мав. Для України, для кожного українця. Олег прожив коротке життя, однак гідно», — зазначив його брат Іван. Поховали офіцера в рідному селі. В Олега залишилися батьки, брат, сестра та дід.