- Укр
- Англ
Мазур Олег Володимирович (Твікс)
13 травня 1996 – 19 травня 2022Львівська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Мазур Олег Володимирович народився 13 травня 1996 р. у с. Піски Львівського району Львівської області. Закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Захоплювався футболом, випускник дитячо-юнацької спортивної школи «Карпати» № 73. У 2009 р. переміг у традиційному турнірі пам’яті Володимира Вараксіна. До 17 років був гравцем ФК «Карпати», потім грав у дорослих лігах у командах «Галичина», «Звенигород», «Лапаївка», «Рудно». У 2016 р. вступив до лав Збройних сил України. Служив чотири роки у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. З 2020 р. — розвідник-снайпер 132-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 19 травня 2022 р. в Ізюмському районі на Харківщині. Похований на полі Почесних поховань № 86-А Личаківського цвинтаря.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Розвідник Олег Мазур загинув у бою з російськими окупантами 19 травня 2022 року в Ізюмському районі Харківської області. За тиждень до загибелі бійцю виповнилося 26 років. Олег народився у селі Піски на Львівщині. Закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Обожнював футбол, був випускником школи львівських «Карпат». У 2009 році отримав перемогу у традиційному турнірі пам'яті Володимира Вараксіна. Грав за львівський футбольний клуб «Карпати» до 17 років, згодом був гравцем дорослої ліги у збірних «Галичина», «Звенигород», «Лапаївка», «Рудно». У 2016 році 20-тирічний Олег пішов служити до ЗСУ. Прослужив чотири роки у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. А з 2020-го був розвідником-снайпером 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. За зразкову службу у ЗСУ нагороджений численними грамотами та подяками. «Олег завжди був життєрадісною людиною, навіть у найскладніші моменти свого життя. Ніколи не скаржився ні на що, навіть коли був у найгарячіших точках, заспокоював рідних і казав, що все добре. Він не хотів нікого засмучувати, а навпаки підтримував. Хотів, щоб мама пишалася своїм сином. Він загинув, віддав своє життя заради того, щоб ми жили у суверенній і вільній Україні», – розповіла двоюрідна сестра Христина. «З першого знайомства Олег справив на мене гарне враження. Був приємним у спілкуванні, добрим і дружньо ставився до колег, тренерів та вчителів школи. Вже тоді його людські якості були на високому рівні. Але хто ж міг подумати, що йому доведеться стати на захист України і так сумно завершиться для нашого вихованця життєвий шлях», – написав колишній тренер львівських «Карпат» Олег Бойчишин. Поховали захисника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. Не дочекалася свого єдиного сина мама, а також любляча родина та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'