Юрченко Олег Володимирович (Кий, Щасливий)
20 квітня 1977 – 2 січня 2023м. Київ – Донецька обл.
МайорОрден Богдана Хмельницького III ступеня
Біографія
Юрченко Олег Володимирович народився 20 квітня 1977 р. у с. Тростинка Васильківського району Київської області. У 1994 р. закінчив Тростинську середню школу. У 1995–1996 рр. проходив службу в бригаді морської піхоти в Криму. У 1998–2000 рр. працював у правоохоронних органах України. У 2006 р. закінчив Академію водного транспорту за спеціальністю «Юрист». Займався підприємницькою діяльністю. Із 1998 р. — активний та провідний член Спілки української молоді в Україні. Разом із дружиною та дітьми брав участь у численних організаційних таборах, мандрівках, вишколах та акціях. Із 2009 р. займався впровадженням в освіту системи національно-патріотичного виховання, організацією та проведенням Всеукраїнської дитячо-юнацької патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Учасник Помаранчевої революції і Революції гідності. Із 2014 р. обіймав керівні посади в Службі безпеки України. У 2016–2018 рр. працював в Новоайдарській військово-цивільній адміністрації Луганської області. Працював керівником безпеки енергетичної компанії «TIU Canada». З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну виконував особливі завдання на командних посадах. Загинув 2 січня 2023 р. біля м. Бахмут на Донеччині. Похований 8 січня 2023 р. у родинному селі. Залишилися дружина та п’ятеро дітей.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Український захисник Олег Юрченко загинув 2 січня 2023 року в бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Воїну було 45 років. Олег мешкав під Києвом. Закінчив Національну академію Служби безпеки України. В юності служив у морській піхоті. Багато років був активістом Київської міської організації Спілки Української Молоді в Україні, співорганізатором гри «Джура». Брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. У 2014 році пішов працювати в СБУ. Наприкінці 2015-го став заступником голови Новоайдарської військово-цивільної адміністрації Луганської області. Останнє місце роботи – енергетична компанія TIU Canada, був керівником служби безпеки. У 2019-му Олег був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – за самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, громадську та волонтерську діяльність. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Олег став до лав Збройних сил України, щоб боронити рідну країну. «Олег Юрченко для багатьох з нас був не лише другом-сумівцем, але й дуже рідною по духу людиною. Прикладом патріота, державника, батька і виховника. Взірцем світлого і чистого сумлінням чоловіка… Олег і в мирний час, і, особливо, в час війни, був справжнім воїном. Мудрим, шляхетним, відважним. Він був Справжнім у всьому! Для нього доля України була його особистою долею, а біль України – його особистим болем… Мужній і гідний! Таким ми назавжди запам'ятаємо нашого Друга, якому сьогодні кажемо: «Тихо спи, без тривог…». Небесне Лицарство Архистратига Михаїла поповнилося ще одним ангелом-Захисником», – написали на сторінці СУМ. «Загинув Олег Юрченко. Один з тих, кого з певністю можна причислити до найкращих українців. Він був (як важко писати в минулому часі) розумним, сильним, відважним… Без таких, як Олег, важко буде піднімати країну після перемоги у війні. Але ми зробимо це, зокрема в пам'ять таких як він, яким завдячуємо наближенню цієї перемоги», – написав історик і товариш загиблого Володимир В'ятрович. «Робив, що міг для Перемоги. Він міг спокійно поїхати за кордон. Але поїхав на фронт. І загинув, як сумівець-воїн, про якого співає СУМ у своєму славні. Тихо спи, без тривог, друже», – написав Юрій Юзич. Олега Юрченка поховали 8 січня на Київщині. У захисника залишилися дружина Людмила та 5 дітей: Олеся, Святослав, Тарас, Устим і Христина.Платформа пам'яті 'Меморіал'
