Семенюк Олександр Григорович (Саня)

35-річний прикордонник Олександр Семенюк, позивний Саня, загинув 17 березня 2022 року під час оборони міста Маріуполь на Донеччині. Внаслідок ворожих танкових та артилерійських обстрілів отримав смертельні осколкові поранення. Олександр Григорович народився в селі Ластівці Хмельницької області. Закінчив Кам'янець-Подільське медичне училище, де навчався на факультеті «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшера. Пройшов строкову військову службу. Вищу освіту здобув у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за фахом вчителя біології. Жив у місті Хмельницькому, створив сім'ю. Подружжя виховувало трьох дітей: доньок Дарію та Іванну і сина Владислава. У цивільному житті Олександр був добрим і працьовитим, любив проводити час із друзями, їздити на риболовлю. Найбільшим його захопленням була пасіка. З 2007 року чоловік служив у Державній прикордонній службі України. Брав участь в АТО\/ООС. У 1-му (Донецькому) прикордонному загоні перебував на посаді санітарного інструктора прикордонної служби. З 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях у складі зведеної групи військовослужбовців відділу прикордонної служби «Сартана» та полку спеціального призначення «Азов». Виконував бойове завдання з ведення оборонних боїв проти окупаційних військ на Донеччині, зокрема, боронив Маріуполь. За свою службу штаб-сержант Олександр Семенюк був відзначений медаллю «Учасник бойових дій» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Саня залишився для мене світлим сонечком та завжди житиме у моєму серці. Доживши до старості, я буду розказувати своїм дітям і внукам, яким він був мужнім воїном, та берегтиму пам'ять про нього. З моменту його загибелі частина мого серця померла. Він був дуже світлим і працьовитим», – розповіла дружина загиблого Наталія. Поховали воїна в рідному селі. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької територіальної громади». В Олександра залишилися мама, сестра, дружина, дві доньки та син.

Народився 17 листопада 1986 року у селі Ластівці Жванецької громади Кам'янець-Подільського району. Після закінчення школи з 2002 по 2006 рік навчався у Кам'янець-Подільському медичному училищі на факультеті «Лікувальна справа», здобув кваліфікацію фельдшера. Відслужив строкову службу. У 2010-2011 роках навчався у національному університеті імені Івана Огієнка за спеціальністю «Вчитель біології». Олександр Григорович Семенюк, головний сержант, інспектор 3 категорії – санітарний інструктор прикордонної служби відділу прикордонної служби «Сартана» (Тип Б) 1 прикордонного загону Східного регіонального управління. Свою військову дорогу Олександр розпочав ще з строкової служби у 2006 році, а після закінчення медичного коледжу працював з 2007 по 2020 рік у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Неодноразово перебував у зоні АТО/ООС, здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони у Донецькій та Луганській областях. З 24 лютого 22-го безпосередньо брав участь у бойових діях в обороні країни. У наднелюдських умовах тимчасово окупованого Маріуполя Олександр рідко виходив на зв'язок та ненадовго, там було неземне пекло. Рідні тривожились, але у серцях жила надія, що все буде добре, молились за його долю. А коли, нарешті обізвався і поговоривши з дружиною Наталею сказав: «Цілую. Люблю. Ваш Олександр». Наталю насторожили такі слова і вона благала коханого: «Повернись живим. Вийди з Маріуполя»… Не вийшов. Залишився в бою у районі торгівельного центру «Сільпо» Маріуполя, де Олександр у складі зведеної групи військовослужбовців відділу прикордонної служби «Сартана» та полку спеціального призначення «Азов» виконував бойове завдання з ведення оборонних боїв у населеному пункті Кам'янськ та Маріуполь. Їхню багатоповерхівку монотонно розбирав снарядами ворожий рашистський танк. Олександрова група була на сьомому поверсі, все горіло і провалювалось. Розпечене залізо змішалось з людським життя. 17 березня 2022 року Олександр був важко зранений багаточисленними осколками.