Труба Олександр Григорович (Спас)

43-річний солдат Олександр Труба (позивний Спас) помер 24 січня 2023 р. у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова. За два дні до цього він дістав важкі множинні осколкові поранення під час виконання бойового завдання в районі с. Новобахмутівка на Донеччині. Олександр народився і жив у Києві. Навчався у спеціалізованій школі № 149. Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум. Займався встановленням інженерних систем ОВ та ВК у приватних будинках, держустановах, новобудовах Києва та Дніпра. Свого часу мав у столиці бізнес з цього напряму. Був керівником бригади, яка працювала в новобудовах Дніпра. Там придбав ділянку, на якій почав зводити будинок. Висаджував там улюблені троянди та фруктовий сад. Мріяв, щоб до його будинку приїздили діти та онуки, а поруч завжди була кохана дружина. У березні 2015 р. став добровольцем на захист України. Брав участь в АТО у складі 72-ї ОМБр, обіймав посаду кулеметника. Воював під Волновахою на Донеччині: у селах Богданівка, Старогнатівка, Гранітне. Тримав оборону під Маріуполем. Брав участь у штурмі с. Білокам'янка в серпні 2015 р. Після року служби був демобілізований. У березні 2022 р. знову став до лав ЗСУ. Цього разу служив у 45-му окремому стрілецькому батальйоні. Незадовго до загибелі обійняв посаду командира відділення протитанкового взводу. «Був патріотом і завжди стояв на боці правди та справедливості. Багато планів було на подальше спільне сімейне життя з «єдиною коханою», як він мене називав. Але 24 лютого 2022 р. змінило все. Олександр, не вагаючись, пішов знову на службу в ЗСУ. Перед цим фінансово підтримав усіх співробітників та рідних, які виїжджали з Києва зі своїми сім'ями. Він усе життя підтримував тих, кому було важче, забуваючи про себе. І тоді, в лютому 2022 р., він не думав про себе. У нього було тоді одне зобов'язання — захистити Україну. «Якщо не я, то хто?» — казав він. Побратими розповідали, що він мужньо тримався, діставши важке поранення, та, попри нестерпний біль, допомагав чим міг тим, хто давав бій. Як у цивільному житті, так і на службі він завжди казав: «Все буде добре!». Олександр був люблячим чоловіком, турботливим татом, добрим сином, вірним другом. Планували мати спільних дітей. Але... Вдячна йому за щасливі роки спільного життя. Пишаюся ним безмежно!» — розповіла дружина загиблого Ольга. Поховали героя на Берковецькому кладовищі у Києві. У захисника залишилися любляча дружина, діти, батьки, сестра, багато друзів і колег. Посмертно Олександр Труба був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.