Пазущан Олександр Іванович (Пазік)

28-річний нацгвардієць Олександр Пазущан (позивний Пазік) помер у військовому шпиталі 4 липня 2022 р. За 3 дні до цього, виконуючи бойове завдання в районі с. Уди на Харківщині, захисник дістав важкі поранення під час ворожого мінометного обстрілу. Лікарі боролися за його життя, однак серце героя не витримало. Олександр народився в с. Яблучне Сумської області. Після закінчення школи вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки. Провчився 3 роки і в 2016 р. уклав контракт із Національною гвардією України. Брав участь в АТО на Донбасі. Після закінчення контракту повернувся до Харкова та працював на меблевій фабриці. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік повернувся до лав НГУ, щоб знову стати на захист рідної країни. Служив у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана. Був головним сержантом взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах). Брав участь в обороні Харківщини. «Олександр був мужнім, сміливим, веселим, добрим, життєрадісним, справжньою душею компанії. Побратими казали, що він був справжнім воїном, великим патріотом, борцем за волю та незалежність свого народу, ніколи не падав духом. Олександр для багатьох став взірцем незламності та міцності духу. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Був справжнім другом, побратимом. Мав багато планів, але, на жаль, не встиг їх втілити… Він дуже хотів сина, але так і не встиг насолодитися батьківством. Коли почалась війна, синочку було 6 місяців. Як я його не вмовляла залишитися з нами, але Олександр одразу вирішив захищати нашу державу. Щодня з усмішкою казав, що все буде добре і ми скоро будемо разом. Він зробив мене найщасливішою, показав, що таке справжнє кохання. Я була з ним, як за кам'яною стіною. Поряд зі мною був справжній чоловік, завжди мене підтримував, ніколи не давав падати духом, як би тяжко не було. У нас стільки планів було на майбутнє, але в один момент все зруйнувалось. Як нам його не вистачає, як нам тяжко без нього, але я повинна бути сильною заради нашої дитини, заради його копії, я повинна жити за нас двох», — розповіла дружина захисника Карина. «Він був справжнім другом і хорошим братом», — додала його сестра Ольга. Поховали героя у рідному селі. В Олександра залишилися батьки, дружина, син, рідні, друзі та побратими. Посмертно старший сержант Олександр Пазущан нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.