Золотухін Олександр Ігорович (Зола)

Боєць ТРО Олександр Золотухін (позивні Зола, Фалікула) загинув 31 січня 2023 р. під час виконання бойового завдання біля с-ща Красна Гора на Донеччині. Воїн дістав смертельні поранення під час ворожого танкового обстрілу. Захиснику було 38 років. Олександр народився в м. Донецьк. Здобув фах електромеханіка. Після початку російсько-української війни, в 2015 р., переїхав до Києва. Працював фахівцем дільниці на «Новій пошті». Вільний час любив проводити із друзями, ходити з родиною в театр, на концерти, гуляти містом. Цікавився музикою та мистецтвом. Під час повномасштабного російського вторгнення Олександр став бійцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї бригади ТРО. Був помічником кулеметника. «Пишаюся своїм чоловіком, бо він міг залишитися вдома з родиною, але добровільно вибрав шлях боротьби з ворогом. Оскільки ми переїхали з Донецька, з окупації, то знали на власному досвіді, що чекає на Україну в разі нашої слабкості. Я знаю, що мій чоловік як захисник зробив усе, що зміг, а ми зробимо все, щоб відбудувати вільну розвинену країну, про яку він мріяв і в розвитку якої планував брати участь після перемоги», — розповіла дружина полеглого воїна Тетяна. «Це був мій перший позашкільний друг. Перший і, здається, єдиний, хто зміг сподобатися моїй мамі (хоч взагалі не старався). Якась харизма була у цій простоті та щирості. Скільки разів слав ржач з окопів… Навіть коли не ржач надсилав, все одно робив це ржачно. Такий ти був. А тепер вже не надішлеш. Друг. Хотілося вірити, що ржач від тебе — це щось, триваліше за цю війну, і що він буде і після війни, і не про війну. А тепер висітиме моє ніколи непрочитане тобою повідомлення… Той самий Саша, якого можна було упізнати за ходою в будь-якому віці за будь-яких обставин. Той, хто запам'ятав із першого літа, що між нашими днями народження 18 днів, і міг мене неочікувано привітати», — написала подруга загиблого Марія. Тіло бійця кремували в Києві. В Олександра залишилися дружина, двоє синів, сестра та племінники.