- Укр
- Англ
Котенко Олександр Леонідович (Кіт)
23 жовтня 1971 – 5 березня 2022Вінницька обл. – Миколаївська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Котенко Олександр Леонідович народився 23 жовтня 1971 р. у м. Гайсин на Вінниччині. Після закінчення школи у 1988 р. вступив до Вінницького профтехучилища № 11, де здобув професію токаря.
Згодом був призваний на службу в армію, яку проходив у Литві та Чехії.
Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах. Познайомився з майбутньою дружиною у 1998 р. У 2001 р. пара одружилася, а у 2002 р. у них народилася донечка.
У 2013 р. Олександр Котенко брав активну участь в Революції гідності.
У 2014–2015 рр. брав участь у бойових діях в АТО / ООС. У червні 2014 р. пішов служити добровольцем у 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар», де через місяць дістав поранення в ногу. Згодом, підлікувавшись, повернувся до служби, але у 2015 р. стан здоров’я погіршився, почалися болі в ділянці серця та підвищувався тиск, у зв’язку з цим Олександр був демобілізований. Отримав інвалідність ІІІ групи.
Із 2015 р. і до повномасштабного російського вторгнення займався волонтерством, із товаришами возили допомогу на Схід.
Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну брав участь у бою за м. Миколаїв.
Загинув 7 березня 2022 р. на Миколаївщині, відбиваючи атаки.
Поховали Олександра 10 березня 2022 р. на кладовищі м. Гайсин.
У нього залишилися мати, дружина, донька та онучка.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сержант Олександр Котенко, позивний Кіт, загинув від осколкового поранення грудей 7 березня 2022 року під час боїв з окупантами за Миколаїв. Захиснику було 50 років. Олександр народився в місті Гайсин Вінницької області. Після закінчення школи вступив до Вінницького профтехучилища №11, де здобув професію токаря. Потім проходив строкову військову службу в Литві та Чехії. Після повернення додому працював на місцевих підприємствах. Брав активну участь у Революції Гідності. У червні 2014 року пішов служити добровольцем у 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар». Брав участь в АТО. Отримав поранення. Після лікування повернувся на службу. В 2015-му через стан здоров'я демобілізувався. Відтоді волонтерив. Разом із товаришами возив військовим допомогу на Донбас. На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, вирушив захищати Україну від російських окупантів. Брав участь у боях за Миколаїв. «Гарний чоловік і добрий батько, завжди піклувався про нас і казав, що хоче, щоб ми жили у вільній Україні. Але для нас він живий, в наших серцях і думках», – сказала дружина Наталія. Через два дні після Олександра загинув його старший брат Сергій Котенко, командир 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінницькі скіфи». Їх поховали поруч. У Вінниці на честь полеглих героїв тепер є вулиця Братів Котенків. В Олександра залишилися мати, дружина, дві доньки й онучка.Платформа пам'яті 'Меморіал'