Гончаров Олександр Миколайович

Сержант Олександр Гончаров (позивний Єгер) загинув 14 серпня 2023 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Роботине Запорізької області. Захисникові за місяць мало виповнитися 26 років. Олександр родом із с. Темирівка Запорізької області. Після школи закінчив медичний коледж за спеціальністю «Фармація». Під час строкової служби в армії навчався у приватному університеті Запоріжжя, де здобув освіту фахівця з фізичної реабілітації, вчителя з основ здоров'я. Завжди мріяв бути військовим. Захищав країну з 2019 р. Уклав контракт і вступив до лав 3-го окремого полку спеціального призначення імені Святослава Хороброго. Повномасштабну війну зустрів на фронті. Пройшов військовий шлях від розвідника до заступника командира групи. За свою службу воїн мав низку нагород, серед яких нагрудний знак «За зразкову службу», відзнака «Іду на Ви», орден «За мужність» ІІІ ступеня, відзнака «За звитягу і вірність». «Саша був чесною людиною, він відважно захищав свою країну, знаючи, що його життя може обірватися будь-якої хвилини. Ми дуже пишаємося ним, любимо і сумуємо. Без нього життя вже не має жодного сенсу. Він завжди піклувався про мене, батьків, брата і всіх рідних. Бо сім'я для нього була найголовнішим у житті. Він був чудовою людиною, доброю, його всі поважали та цінували, адже мати такого друга, як він, — честь», — розповіла кохана дівчина воїна Юлія. «Олександр — мій двоюрідний брат, який віддав своє життя за свободу і мир. Його мужність, незламність і відданість стали прикладом для всіх нас. Він пішов у вічність, залишивши нам своє світло, свою любов і свою віру в краще майбутнє. Саша був не просто воїном, він був захисником, другом і братом, який завжди стояв за правду і честь. Нам боляче від втрати брата, та ми будемо берегти пам'ять у своїх серцях і передавати його історію майбутнім поколінням», — написала двоюрідна сестра Валентина. «Я знав Сашу як відповідального, завзятого воїна та побратима, він був дуже доброю і чуйною людиною, ніколи не відмовляв у допомозі, мав дуже гарне почуття гумору!» — сказав побратим із позивним Лебідь. «Для мене він був добрим, сміливим, чесним, порядним, справедливим. Зі своїм особливим гумором, завжди спокійний. Іноді здавалось незвичним, що він занадто спокійний, коли повертався з «нуля». Це справжній приклад того, яким має бути чоловік», — розповіла двоюрідна сестра Ілона. «Я був за братом, як за стіною, з таким братом, як у мене, нічого не страшно. Він підтримував мене завжди і в усьому», — зазначив молодший брат Денис. «Саша для нас, батьків, — Божий дар, на який ми чекали довгих 7 років. Це була дитина, яку любили всі: рідні, сусіди, вчителі й однокласники. Наш син був дуже доброю людиною. Коли почалася війна, він піклувався про нас, просив, щоб ми їхали з села, по якому бив ворог. Він завжди нас підтримував та казав, що все буде добре. Він планував подальше мирне життя, але воно обірвалось. Через деякий час після загибелі Саші у нього народився племінник. Він буде знати та пам'ятати свого дядька-героя», — розповіли батьки. Поховали воїна на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у м. Кропивницький. В Олександра залишились батьки, брат, племінник та кохана дівчина.