Горицький Олександр Михайлович

Горицький Олександр Михайлович народився 24 лютого 1984 р. у с. Добрянка на Чернігівщині. У 1991–2001 рр. навчався в Добрянській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Після закінчення навчання проходив службу в армії. У 2004 р. вступив до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», який закінчив у 2009 р., здобувши спеціальність «Економіка і підприємництво». Оскільки рідне селище Добрянка розташоване на кордоні з Білоруссю, Олександр вирішив не шукати щастя-долі далеко від батьківського дому, а залишитися жити й працювати тут. І в 2005 р. вступив до лав Державної прикордонної служби України, де і прослужив 17 років, обіймаючи різні посади, зокрема інспектора паспортного контролю на пунктах пропуску «Горностаївка», «Нові Яриловичі». За сумлінне виконання службових обов'язків Олександр був нагороджений медаллю «10 років прикордонної служби України». Із майбутньою дружиною Іриною ходив разом до школи, а в 2006 р. вони одружилися. Ірина на той час навчалася в Ніжинському державному педагогічному університеті. У 2008 р. у подружжя народився старший син Дмитро, а через 11 років – молодший, Тихін, якого батько дуже чекав. Молоде подружжя оселилося в Добрянці, в невеликому будиночку, який поступово добудовували й ремонтували. З початку війни у 2014 р. переважна більшість прикордонників Чернігівського загону брала участь в АТО на Сході країни. Упродовж 2018–2019 рр. Олександр служив у м. Бахмут Донецької області. Важко було пережити цей час, багато сліз виплакала дружина, сумували діти, але все закінчилося щасливо: чоловік повернувся до сім’ї живий. Летіли роки, підростали діти. Ірина працювала в дитячому садочку вихователькою, Олександр у вільний від роботи час займався будівництвом, ремонтом власного автомобіля. Все умів робити власноруч, мріяв побудувати житло для синів у Чернігові, хотів якнайбільше залишити дітям. Обожнював риболовлю, любив разом зі старшим сином збирати гриби. А яку смачну міг приготувати вечерю! Завжди дивував якоюсь оригінальною стравою. Того дня, 24 лютого 2022 р., Олександр Михайлович повинен був здати зміну й поїхати додому відпочивати, але надійшов наказ відступити до Чернігова. Вороги вже з усіх сторін обступали славетне місто. Олександр разом із бойовими побратимами боронив Чернігів до останнього. У день загибелі, 26 лютого, прикордонник сам давав настанови по телефону дружині й дітям, як уберегтися від обстрілів. Сам же ховатися не збирався, тільки сказав: «Моліться за мене». Після цього вже на зв’язок не виходив… Загинув Олександр Горицький у бою з диверсійно-розвідувальною групою противника на околицях Чернігова.