Остапенко Олександр Михайлович (Марвел)

Солдат Олександр Остапенко (позивний Марвел) загинув 27 червня 2022 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Дементіївка на Харківщині. Коли допомагав евакуювати поранених товаришів, дістав смертельне поранення. 12 липня захиснику виповнилося б 44 роки. Олександр Остапенко народився в м. Мирноград Донецької області. Здобув вищу освіту в Донецькому державному університеті управління за спеціальністю «Інтелектуальна власність». Жив у Києві. Працював у будівельній сфері. Вільно спілкувався англійською, багато читав та був обізнаний у багатьох сферах. Цікавився історією, скандинавською міфологією, культурою країн Східної Азії: Японії, Кореї та Китаю, вишукував та готував східні страви, любив влаштовувати чайні церемонії. Займався східними єдиноборствами, у 2015 р. зайняв 2-ге місце на міжнародних змаганнях з Він Чун. Був людиною творчою з тонким відчуттям прекрасного — чудово малював, розумівся на кіно та музиці. У перші дні повномасштабного російського вторгнення, 26 лютого 2022 р., чоловік взяв до рук зброю та став на захист столиці від окупантів. Здобув навички сапера, брав участь в розмінуванні Ірпеня та Бучі, далі уклав контракт та вступив до лав ЗСУ. Служив у 130-му батальйоні 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Після звільнення Київщини вирушив із побратимами боронити Харківщину, за що був нагороджений медаллю «За оборону міста-героя України Харкова». «Він був дуже доброю та чуйною людиною. Напрочуд проникливою. Добре розбирався в технічних питаннях, але мав хист до малювання, гарно малював, я навіть поклала в труну альбом з олівцями. Дуже любив читати, особливо футуристичну й історичну літературу — любов до неї прищепив батько. Брав участь в проукраїнській ході у Донецьку, а коли місто було окуповане, приїхав до Києва та став учасником Революції гідності. Також він був чудовим сім'янином, гарним, турботливим чоловіком», — розповіла дружина полеглого бійця Тетяна. Поховали Олександра на Берковецькому кладовищі в Києві. У нього залишилися мама, дружина та брат. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.