Процько Олександр Миколайович

Боєць Олександр Процько (позивний Дєд) загинув 1 липня 2024 р. під час бойових дій поблизу с. Спірне Донецької області. Захиснику було 49 років. Народився Олександр у с. Володькова Дівиця на Чернігівщині. Навчався у Ніжинській ЗОШ № 2. Продовжив навчання в ПТУ № 11. Захоплювався спортом. Любив рибалити. Із родиною проживав у м. Ніжин. Працював у відділі воєнізованої охорони Департаменту поліції охорони у Києві. З 2014 р. брав участь в АТО на території Луганської та Донецької областей. Неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні, так і за кордоном. На початку повномасштабного вторгнення став одним із тих, хто відбивав наступ на Ніжин. Далі продовжив захист Батьківщини вже на Сході України. Служив у 4-й окремій бригаді оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України. У жовтні 2023 р. дістав осколкові поранення, після чого була тривала реабілітація. Чекав моменту, щоб знову повернутись у стрій. Він казав: «Ніколи я не залишу своїх побратимів, якщо я почав цю справу, то буду битися до останнього подиху». Так Олександр і зробив. «Він був і є неймовірною людиною, найкращим татом, який тільки був. Завжди веселий, позитивний, посміхався навіть там, де я вважала, що це просто неможливо. Це людина, яка жила війною, у нього була мета — жити у вільній, незалежній Україні, він боровся за гідне майбутнє для мене, моєї сім'ї та всіх людей. Це людина, яка була готова віддати своє життя за побратима, допомогти в будь-якій ситуації. Всіх слів не вистачить, аби написати, як сильно я пишаюся татом, як вдячна за всю любов і турботу, за те, що вклав у мене все найкраще. Любов до країни я наслідувала у нього. Це честь — бути донькою такого Героя!» — розповіла донька загиблого Альона. Поховали героя на Алеї Слави Фрунзівського кладовища у м. Ніжин. В Олександра залишились дружина, дві доньки, онука та мати.