- Укр
- Англ
Сьотка Олександр Михайлович
15 лютого 1981 – 16 лютого 2023Львівська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олександр Сьотка загинув 16 лютого 2023 р. під час виконання бойового завдання поблизу с-ща Діброва на Луганщині. За словами побратима, він пішов у бій першим та, наблизившись до позиції ворога, прийняв атаку на себе. Його вчинок дав змогу відвоювати позицію окупантів та взяти 8 полонених. Під час штурму Олександр дістав кульове поранення в голову та осколкові поранення тіла, внаслідок чого загинув на місці. Напередодні йому виповнилося 42 роки. Олександр народився у с. Забужжя Львівської області. Здобув фах столяра у Львівському професійно-технічному училищі. Їздив на заробітки та підробляв, де міг. Захоплювався футболом, риболовлею, любив читати, добре знав географію та історію України. Останніми роками жив у м. Сокаль Львівської області. Під час повномасштабної війни чоловік добровільно приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку у Великій Британії, згодом вступив до десантно-штурмових військ. Обіймав посаду навідника СПГ у 81-й окремій аеромобільній бригаді. «Був великим патріотом своєї країни і прихильником поезії Тараса Шевченка. На фронті підіймав бойовий дух його віршами. Перед тим як іти у бій, сказав побратимам: «Хоч би не повторити долю Шевченка». Тоді ніхто не звернув уваги на його слова. А вони виявилися пророчими. Він загинув на другий день після свого дня народження, як і Тарас Шевченко. Тоді побратими згадали його останні слова і були шоковані… Для нас він — двічі Герой, який довів це своїми вчинками. Він неодноразово казав: «Я готовий загинути за Україну». Рвався на війну, говорив, що не може стояти осторонь, коли в країні війна. Додавав, що ніколи не здасться в полон, а підірве себе разом із ворогом. Він був дуже сміливим і безстрашним, — розповідають побратими. Саша був надзвичайно доброю людиною. Він віддавав останнє, хоча життя в нього було нелегким. Братику, рідненький, мені тебе дуже не вистачає. Світла пам'ять всім Героям України! Слава Україні!» — написала рідна сестра загиблого Анна Козар. Поховали десантника в рідному селі. В Олександра залишилися сестра і тітка.Платформа пам'яті 'Меморіал'