Єфімчук Олександр Михайлович (Єфім)

Єфімчук Олександр Михайлович народився 15 травня 1994 р. у с. Переділи Рівненського району Рівненської області. Коли навчався у школі, померла його мама... Та Сашко зумів взяти себе в руки, гарно навчався, потім самостійно вступив у Київський політехнічний інститут на державну форму навчання. У Сашка були золоті руки. Він покинув навчання і пішов шукати роботу до душі. Працював в автомайстерні й так любив свою справу, що складно сказати, що це було для нього — робота чи хобі. До нього їхали за порадою з Києва, Одеси, Вінниці. Своє щастя знайшов у столиці — тут одружився з Наталею, тут же вирішили будувати родинне гніздо. Веселий, життєрадісний, позитивний. Навіть у найскрутніші моменти він завжди пригадував численні анекдоти чи смішні історії, аби підняти дух друзям, коли, здається, зовсім не до цього... Коли прийшла війна, Сашко вступив до тероборони Києва. Думки про те, що буде сидіти, склавши руки, у нього не було. Він рвався захищати, бо мав певний досвід служби, хотів показати іншим, навчати хоча б азів. Олександр підписав контракт із Національною гвардією України. Обіймав посаду старшого механіка-водія 2-го батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах) в/ч 3018 Національної гвардії України. 5 травня 2022 р. російсько-окупаційні війська вкотре атакували м. Рубіжне Луганської області для подальшого наступу в напрямку м. Лиман. О 6.00 противник почав масований штурм міста під прикриттям реактивних систем залпового вогню «Град». Олександр Єфімчук як механік-водій екіпажу бронетранспортера отримав службово-бойове завдання — разом із побратимом виїхати в напрямку м. Лиман Луганської області для укріплення позицій батальйонно-тактичної групи та разом із піхотою провести зачистку звільнених укріплень. Вдало маневруючи, Олександр дав змогу екіпажу вибивати бойовиків із займаних позицій, завдаючи їм значних втрат у живій силі та техніці. О 9.40 під час поновлення боєкомплекту та десантування гвардійців на вогневі позиції батальйонно-тактичної групи в/ч 3018 Олександр Єфімчук почув характерний звук пострілів артилерійських систем противника в напрямку позицій українських захисників. Гвардієць миттєво штовхнув побратима в укриття та накрив його своїм тілом. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиції, де перебували військовослужбовці, унаслідок чого Олександр дістав тяжкі осколкові поранення, несумісні з життям. 12 квітня 2022 р. герой був похований із військовими почестями на кладовищі в рідному селі Переділи на Рівненщині. За сумлінне виконання службових обов'язків, відданість військовій присязі та українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, особисту мужність і відвагу в складних умовах загрози життю та здоров’ю старший солдат Єфімчук Олександр Михайлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).