Дибка Олександр Олександрович (Вій)

Старший солдат Олександр Дибка (позивний Вій) загинув 17 листопада 2023 р. поблизу с. Васюківка Донецької області. Ворожий FPV-дрон влучив в авто Олександра, внаслідок чого воїн дістав травму, несумісну з життям. Захисникові назавжди 26 років. Народився Олександр у Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи № 63 здобув вищу освіту в Державному торговельно-економічному університеті. Влаштувався на роботу в компанію «Dnipro-M», обіймав посаду спеціаліста з підтримки користувачів. Був дуже здібною людиною, в усіх спортивних та інтелектуальних заходах, в яких брав участь, отримував призові місця — як у шкільні роки, так і в роки служби. Мав багато нагород та медалей. Одразу після початку повномасштабного вторгнення разом із батьком добровільно долучився до лав ЗСУ. Служив у 30-й окремій механізованій бригаді, обіймав посаду коригувальника артилерійського вогню. «Олександр був душею компанії, дуже любив жартувати, був харизматичним. Завжди міг покращити настрій усім, попри власні проблеми і переживання. Насамперед турбувався про свою родину. Робив усе можливе для своїх рідних і для мене особисто. Спілкуючись з побратимами Сашка, я чула багато приємних слів про те, як він усіх там, на фронті, мотивував, підтримував, допомагав. У своєму підрозділі він був найкращим пілотом БПЛА. Кожен день з моїм Сашком був наповнений коханням, він щодня робив мене щасливою, кожна секунда з ним була сповнена щастя. Мені так не вистачає тебе, мій коханий. Вже рік я не живу, бо без тебе мене немає…» — написала наречена загиблого Анастасія. Поховали захисника на Берковецькому кладовищі в рідному Києві. В Олександра залишились наречена, батьки, брат, племінниця та племінник. Посмертно захисника нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». У 2024 р. на фасаді школи № 63, де навчався Олександр, встановлено меморіальну дошку загиблому воїну.