Прадун Олександр Олександрович (Тихий)

Лейтенант Олександр Прадун (позивний Тихий) загинув 25 листопада 2022 р. унаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання біля с. Новоселівське на Луганщині. Офіцеру було 28 років. Олександр народився у м. Новий Буг Миколаївської області. Дитинство провів у с. Загальна Користь. Закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, здобув фах інженера-технолога машинобудування. Під час навчання закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта. Жив у Миколаєві, працював торговельним представником. Грав у футбол. У студентські роки займався змішаними єдиноборствами в «MMA Club Mykolaiv», виступав на турнірах в Україні, займав призові місця. В останній рік до війни планував зайнятися своєю справою. Під час повномасштабної війни Олександр захищав Україну від окупантів. Спочатку був у місцевій теробороні, а потім приєднався до лав 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Командував взводом. «Це непоправна втрата для сім'ї та всіх, хто знав Сашу. Таких людей, як він, дуже мало. Він був людиною честі, справжнім чоловіком, відданим воїном України. З першого ж дня повномасштабної війни став на захист України. Спочатку був у добровольчому формуванні в рідному місті. На початку квітня був призваний до лав ЗСУ як офіцер. Він ніколи не замислювався, чи треба йти, він завжди казав: «А хто, якщо не я, буде захищати свою землю?». Попри молодий вік, за короткий проміжок часу він став для своїх побратимів не просто командиром, а наставником, мудрим товаришем, авторитетом, а для декого — кращим другом і братом. Мій чоловік любив життя. Він так багато хотів встигнути і будував плани на роки вперед навіть там, у самому пеклі війни. Та, на жаль, ворожий снаряд не питає про плани. Саша до останнього стояв на захисті своєї сім'ї, своєї країни і віддав своє життя за свободу України — такі жертви не повинні забуватися ніколи», — розповіла дружина офіцера Анастасія. «Справжній український воїн добра, сили та справедливості, патріот, чоловік, син, брат, друг, спокійний і виважений, цілеспрямований і сильний духом та тілом, людина неабиякої душевної краси, поклав своє життя за Україну», — зазначили у Новобузькому ліцеї, де навчався загиблий. Поховали героя на кладовищі в с. Загальна Користь на Миколаївщині. В Олександра залишилися дружина, мама, сестра і бабуся.