Сокоренко Олександр Олександрович (Турбо)

Лейтенант Олександр Сокоренко (позивний Турбо) загинув 30 липня 2023 р. під час виконання службових обов'язків у районі м. Оріхів Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу керованими авіабомбами. Офіцеру було 27 років. Олександр народився і жив у Києві. Закінчив Географічний інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка та військову кафедру Військового інституту КНУ. Отримав звання молодшого лейтенанта запасу. У мирному житті працював барменом. Любив готувати коктейлі та куховарити, грати на гітарі, зустрічатись із друзями, подорожувати. Займався веслуванням на байдарках. Під час повномасштабного вторгнення ідейний націоналіст Олександр не зміг залишитися осторонь, коли ворог намагався захопити Україну. Чоловік приєднався до Збройних сил України, прагнучи захистити свій дім, рідних і власні переконання. Проходив службу в 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Згодом отримав звання лейтенанта. Обіймав посаду офіцера оперативного штабу бригади. Його відділ займався плануванням контрнаступальних дій. «Сашко був рольовою моделлю для багатьох зі свого оточення, взірцем мужності, вірності та патріотизму. Він завжди був готовий виступити за збереження інтересів українського народу та нашого майбутнього — починаючи з Революції, коли йому було ще 17 років і в якій він брав участь від початку студентських протестів, і закінчуючи цією війною. Мій брат зберіг вірність присязі та вірно служив своїй державі, добровільно пішов воювати. Він причетний до прориву наших сил на одному з найскладніших напрямків — Мелітопольському. Звільнення наших територій (зокрема Роботине) є заслугою як бригади, в якій він служив, так і оперативного штабу. Хочу, аби Сашка запам'ятали як хороброго та надзвичайно людяного хлопця, який міг боятися, але ніколи не відступав. Сашко любив Україну і свою родину, тому і пішов нас захищати. Брат зробив мене людиною і навчив жити так, аби не було потім соромно», — розповіла його рідна сестра Анна. Поховали офіцера на Лісовому кладовищі у рідному Києві. В Олександра залишилися батьки, сестра, брат, дівчина, інші рідні, безліч друзів і побратими.