Балух Олександр Сергійович (Балу)

Молодший сержант Олександр Балух (позивний Балу) загинув 28 липня 2022 р., виконуючи бойове завдання біля с. Чепіль на Харківщині. Захиснику назавжди 26 років. Олександр народився в с. Леухи Вінницької області. Після закінчення школи вступив до Монастирищенського професійного училища та здобув професію кухаря-бармена. Брався за будь-яку роботу. Працював, зокрема, офіціантом і продавцем. Обожнював футбол, грав у футбольній команді «Ірпінь АТО», мав численні нагороди за спортивні досягнення. У 2016 р. був призваний на строкову військову службу. Під час служби уклав контракт із в/ч 3018 Національної гвардії України. Обіймав посаду навідника-оператора БТР. Із 2018 р. брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Після закінчення контракту одружився, переїхав у м. Дніпро і працював в «Епіцентрі». На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 р., Олександр приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 40-му окремому стрілецькому батальйоні «Кодак». Був командиром відділення. За час військової служби боєць був нагороджений медалями «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», нагрудним знаком «Лицарський хрест» (посмертно) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Саша був світлою та дуже доброю людиною, люблячим чоловіком, хорошим другом і найкращим батьком для нашої донечки, але, на жаль, дуже мало. Для нього сім'я була головним у житті. Заради майбутнього нашої доньки і пішов на війну, аби вона жила у вільній країні. Мав багато друзів, завжди усміхнений, душа компанії. Любив життя, у нас було багато планів на майбутнє. Разом ми були 4,5 роки, а у шлюбі — лише рік. Коли почалася війна, я просила його не йти, а він відповідав: «Хто, як не я?». Це велика втрата для нашої родини та всіх, хто його знав», — розповіла дружина полеглого воїна Маргарита. Поховали героя у рідному селі. В Олександра залишилися батько, дружина і донька, якій на момент смерті тата було лише 2 місяці.