Федорович Олександр Сергійович (Чигирин)

33-річний матрос Олександр Федорович (позивний Чигирин) загинув 28 липня 2023 р. біля с-ща Урожайне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання дістав смертельну мінно-вибухову травму. Олександр народився у м. Горлівка Донецької області. У 1998 р. переїхав із родиною до с. Рацеве на Черкащині. Там закінчив школу. У 2013 р. завершив навчання у Черкаському державному технологічному університеті за спеціальністю «Будівництво». Працював на будівництвах. Із 2018 р. був інженером-будівельником у групі компаній «СПОРТ-ІН». Обожнював свою роботу і став справжнім професіоналом своєї справи. Його поважало керівництво та підлеглі, з ним завжди радились та прислухались до його думки. Він умів розв'язувати завдання різної складності. Під його керівництвом бригади будували футбольні та волейбольні майданчики, бігові доріжки, тенісні корти в усіх куточках України. Також дуже любив спорт. Захоплювався шахами, брав участь у змаганнях, посідав призові місця. Під час повномасштабної війни чоловік без вагань став на захист своєї країни від окупантів. Олександр проходив службу в 38-й окремій бригаді морської піхоти військово-морських сил ЗСУ. Обіймав посаду розвідника відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти. «Саша був хорошою, доброю, світлою людиною. Надійний, чесний, сумлінний, справедливий, мав власні погляди та переконання. Завжди був патріотом своєї України! Був людиною слова! За що б він не брався, виконував старанно й успішно. Завжди приходив усім на допомогу. Мав велике, добре серце. Попри все, залишався на позитиві, був життєрадісним, усмішка ніколи не сходила з його вуст. Сонечком для нас усіх був. Коли в Саші помер батько, він став головним чоловіком у сім'ї, піклувався про маму і двох молодших сестер. Він був найкращим турботливим татом, справжнім прикладом для наших трьох синів, найкращим коханим чоловіком. Понад усе любив і цінував нашу родину. Ми мали багато планів і мрій на життя, мріяли разом зустріти старість. У мене є батьки і діти, але без нього я осиротіла. Він віддав життя за нас, за мирне небо над Україною. Ніколи не зрозумію, чому небо забирає найкращих… Вічна і світла пам'ять нашим героям!» — поділилася його дружина Катерина. Поховали морпіха в с. Рацеве на Черкащині. В Олександра залишилися мама, дружина, троє синів, дві сестри, інші рідні, друзі та побратими.