Гордєєв Олександр Сергійович (Кіт)

Молодший сержант Олександр Гордєєв (позивний Кіт) загинув 28 березня 2024 р. у районі м. Берислав на Херсонщині. Він був сапером та під час розмінування території підірвався і дістав смертельні осколкові поранення. Бійцю було 35 років. Олександр народився у с-щі Веселе Запорізької області. Після закінчення школи вступив до Запорізького національного університету. Але не закінчив, бо вирішив, що довчитися можна й пізніше, а спершу треба започаткувати власний бізнес. Перепробував багато напрямів, шукав свою нішу. У нього була ферма перепелів і бурундуків, він розводив свиней, виготовляв бетонні блоки, надгробні пам'ятники, займався рибою. Найбільшою пристрастю Олександра з дитинства була риболовля. Це було не просто хобі, а спорт, в якому він досяг професійного рівня. Брав участь у змаганнях у різних регіонах України, отримував нагороди, став фахівцем у всьому, що стосувалося нюансів цієї діяльності. Найвидатнішою здобиччю Олександра був 25-кілограмовий амур, виловлений на змаганні неподалік м. Дніпра. Олександр став партнером «Нової пошти» понад 12 років тому, відкрив партнерське відділення у рідному селі Веселе. Спершу працював сам, справа пішла, тож згодом найняв працівників. Згодом відкрив друге велике відділення у м. Василівка. Там познайомився з майбутньою дружиною Яною. Паралельно з партнерством із «Новою поштою» чоловік заснував окремий бізнес, зареєстрував власну торговельну марку та мав сертифікати якості. Це було виробництво кормів, прикормки для риби. Олександр займався дослідженнями харчування риби в різних регіонах у різні сезони. За їхніми результатами розробляв рецептуру й виготовляв крафтові партії прикормки. Згодом почав випускати футболки, кепки та інші товари для рибалок. Подружжя мало власний магазин на prom.ua, а місцеві рибалки і без реклами чудово знали продукцію Гордєєвих. Олександр мав цікаве й різноманітне життя, був дуже яскравою особистістю. Він любив пізнавати все нове, розвиватися, подорожувати. Планував навчатися психології. Об'їздив із дружиною всю Україну, подорожував за кордоном. Мав безліч ідей, планів та перспектив. Коли почалася повномасштабна війна, родина Гордєєвих мешкала у Василівці, яка з початку березня 2022 р. опинилася в окупації. Олександр та Яна працювали, поки не розстріляли відділення. В окупації прожили три місяці. Коли зрозуміли, що це все надовго, Олександр організував колону і, попри ризик і складнощі, вивіз усіх співробітників та родину до Запоріжжя. Зрештою чоловіка мобілізували до лав Військово-морських сил ЗСУ. Олександр вивчився на сапера і був направлений на службу до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Потім вирушив на Донеччину. Завдяки своїй відповідальності був призначений на посаду командира відділення десантно-висаджувальних засобів інженерно-саперного взводу. «Олександр був добрим, щирим, відкритим. Ніколи не ображався на людей, намагався всім допомогти. З раннього дитинства працював, допомагаючи мамі, бо залишився без тата у 6 років. Завжди любив подорожувати і відкривати щось нове для себе. Мріяв написати книгу про всі свої бізнеси, щоб люди знали, що треба ніколи не опускати рук», — розповіла Яна Гордєєва. Поховали захисника у с-щі Томаківка на Дніпропетровщині. В Олександра залишилися мама, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 4 роки.