Цибульський Олександр Сергійович (Циба)
13 листопада 1981 – 11 травня 2024Одеська обл. – Чернівецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Молодший лейтенантЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший лейтенант Олександр Цибульський (позивний Циба) загинув 11 травня 2024 р. поблизу с-ща Невельське на Донеччині. Він зазнав смертельних поранень під час ворожого обстрілу позицій із ВОГів та мінометів. Офіцеру назавжди 42 роки. Олександр народився у м. Одеса. У дитинстві переїхав з батьками до Чернівців, де й прожив решту життя. Закінчив Львівський медичний фаховий коледж «Монада» та опанував фах зубного техніка. У цивільному житті працював у зуботехнічній лабораторії «AlterDentLab». Захоплювався спортивним туризмом, скелелазінням, сноубордингом, риболовлею. На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 р., чоловік долучився до лав захисників. Службу проходив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром взводу 94-го батальйону. За свою службу боєць був нагороджений такими відзнаками: «Золотий хрест», «За службу державі», відзнакою начальника регіонального управління сил ТРО та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Неймовірний чоловік, друг, побратим. Навчав своїх друзів, а згодом — і підлеглих, всіх тих навичок, якими володів сам. Із перших днів служби організував навчання, і ці навички, за словами побратимів, не один раз рятували їм життя. Постійно перебував із хлопцями на позиції та використовував кожну можливість, щоб врятувати або захистити їх. Брався за найскладніші операції, першим відгукувався на завдання, це мотивувало інших і вони йшли за ним. На вечері спомину зазначили, що втратили часточку душі. Але згадую цивільне життя, для нього це було нормою: врятував товариша від утоплення, евакуював зі складної гірської ділянки пораненого товариша (коли був у складі туристичного категорійного походу), врятував пташку з дерева груші, на яке фізично ніхто б не заліз, вже не кажучи про пташенят, кошенят, голубів…» — розповіла дружина офіцера Інна. Поховали захисника на Годилівському кладовищі поблизу Чернівців. В Олександра залишились мама, сестра, дружина і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'