Бурдак Олександр Вікторович (Bur)

Старший сержант Олександр Бурдак (позивний Bur) помер 4 квітня 2024 р. від тяжких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. За день до цього воїну виповнилося 36 років. Олександр народився у с. Седлище на Волині. Із відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у м. Рівне. До війни працював за кордоном на будівництві. Захоплювався мисливством і риболовлею. Був чесною, справедливою, доброзичливою і неконфліктною людиною, люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховував синів Дмитра та Романа. «Поряд із ним я була коханою дружиною. Жінкою, заради якої і для якої він робив усе. Сам збудував дім, посадив сад і найголовніше — це те, що в нас є двоє нащадків роду Бурдаків. Я за кожної можливості дякувала йому за любов і турботу, яку він мені дарував. Коханий часто жартував, що йому потрібно рахувати рік життя зі мною за три, а після його загибелі зрозуміла, що це я проживала з ним рік за три. У любові, повазі, взаєморозумінні та підтримці. Він був моєю опорою у житті. Біль втрати досі не вщухає. Сподіваюсь, що колись там, на небі, ми обов'язково зустрінемося, обіймемося, і я почую з його вуст: «Я знав, що ти впораєшся!» — розповіла дружина Альона Бурдак. Олександр Бурдак добровільно став на захист України 16 березня 2022 р. Спочатку проходив службу в 53-й окремій механізованій бригаді. 67 днів боронив м. Бахмут. Потім був переведений до 451-го окремого піхотного батальйону 141-ї окремої піхотної бригади ЗСУ. Обіймав посаду оператора БПЛА. 10 вересня 2023 р. загинув батько Олександра, старший сержант Віктор Бурдак. Син мав право звільнитися, але продовжував виборювати незалежність. «Сашко рівнявся на свого батька-патріота і сам був прикладом для наслідування, — додала дружина. — Важко, коли небо забирає найкращих. Серце крається від болю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні, а в моєму зболеному від горя серці завжди житимуть найсвітліші спогади про чоловіка-Героя!». 27 березня 2024 р. Олександр вирушив на своє останнє бойове завдання. «За словами хлопців, коли він вийшов запускати свій заряджений дрон, на нього був скид із дрона противника. Сашко зазнав тяжких травм, оскільки в його руках здетонував власний безпілотник. Тривалий час він був при тямі. Побратими одразу доставили його до місця надання невідкладної допомоги, потім — у лікарню м. Запоріжжя. Там були численні операції. 9 днів він боровся за життя, але, на жаль, після свого дня народження чоловік помер. Увесь цей час я дивилася на те, як повільно помирає моя половинка, і нічого не могла зробити. Біль утрати не можна описати словами. Із Запоріжжя я вже повернулася з половиною серця, бо іншу безжально вирвала росія», — поділилася дружина. Поховали героя на цвинтарі рідного села, поруч із батьком. Вдома на Олександра чекали двоє синів, дружина, мати та брат. Посмертно старший сержант Олександр Бурдак був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.