Максимович Олександр Володимирович

43-річний майстер-сержант Олександр Максимович загинув 12 березня 2022 р. на Чернігівщині. Того дня боєць зголосився добровольцем здійснити рейд прифронтовою зоною з метою забезпечення підрозділу пальним. Перебуваючи за кермом автомобіля ГАЗ-66, їхав першим у колоні з трьох автомобілів від с. Буди в напрямку с. Грабівка і натрапив на протитанкову міну. Олександр дістав смертельні поранення, пасажир вижив. Воїн був родом із м. Глухів Сумської області. У 1993 р. закінчив середню школу № 4. У 1996 р. здобув фах водія у Глухівському професійно-технічному училищі № 31. Працював водієм пасажирського автобуса. У 1996–1998 рр. проходив строкову службу в 169-му навчальному центрі «Десна», спершу — курсантом, а потім обіймав посаду водія військової автоінспекції. Після цього служив за контрактом у підрозділах Сумського прикордонного загону. У 2011 р. звільнився в запас у званні старшого прапорщика. Отримав військову пенсію. До 2020 р. працював водієм магістральних тягачів у країнах ЄС та цього ж року уклав контракт зі Збройними силами України. Чоловік проходив службу в 16-му окремому мотопіхотному батальйоні «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду командира відділення мінометного взводу мінометної батареї. Повномасштабна війна застала Олександра в рідному місті, де він проходив службу. 24 лютого 2022 р. колони ворога перерізали шлях до відступу, тому українські військові виходили на більш вигідні позиції, перебуваючи в оточенні. Так опинилися на Чернігівщині. Поховали героя на Веригінському цвинтарі у рідному місті. В Олександра залишились батьки Володимир та Раїса, донька Вікторія, син Данило, інші рідні, друзі та побратими. Посмертно Олександр Максимович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.