Тарасов Олександр Володимирович

Тарасов Олександр Володимирович народився 31 жовтня 1976 року в місті Кривий Ріг. Освіту здобув у криворізькому ліцеї №119, а вже у 1993 році закінчив Центр освіти дорослих та підлітків, що дало йому міцний фундамент для подальшого життя. У 1996 році Олександр здобув фах вогнетривника, але вже у 1997-му почав працювати на заводі ArcelorMittal прибиральником гарячого металу, не цураючись тяжкої праці. Він завжди прагнув більше: не лише на роботі, а й у житті.  У 2002 році Олександр знайшов своє справжнє щастя — одружився з коханою жінкою. Через рік у їхній родині народилася донька, яка стала сенсом його життя. Олександр був не лише опорою для своєї дружини, але й надзвичайно відданим батьком, який завжди ставив сім’ю на перше місце. Його руки, тримали інструменти важкої праці. Він власноруч робив ремонти, перетворюючи квартири й будинки на справжні родинні гнізда. Проте Олександр ніколи не зупинявся на досягнутому. У 2018 році він вирішив здобути нові навички та отримав диплом газозварювальника. Його вміння в поєднанні з працьовитістю зробили його справжнім майстром своєї справи, і про його руки говорили, що вони “золоті”.  Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Олександр, попри сльози та благання родини, вирішив, що його місце на фронті — серед тих, хто боронить рідну землю. «Я хочу захищати », — твердо сказав він перед тим, як відправити доньку в безпечне місце до Німеччини й сам вирушити на навчання. На війні він швидко здобув повагу та любов своїх побратимів. Про нього згадують як про людину, яка завжди була готова допомогти, завжди мала усмішку навіть у найважчі моменти. Побратими називали його «позитивним і безстрашним героєм», а також підкреслювали, що Олександр був тим, хто віддавав усе заради інших. Він був джерелом світла та підтримки для всіх, хто опинявся поруч із ним.