Вапняр Олександр Васильович (Тигр)

Олександр писав вірші… Ось деякі з них. Задумайся Чому ви стали всі такими, Чому продажні, як скоти?! За що ви нас так не злюбили, ми ж були з вами, мов брати. Завжди стояли брат за брата, завжди була одна мета, ми Гітлера разом здолали, і були рідні, як сім'я. Но тобі ж мало грошей й слави, тобі потрібна вся земля, тебе окутали злі чари, що полонили в забуття. Ти кожен день платиш душманам, щоб воювали на землі, щоб нашу Неньку грабували і славу до Кремля несли. Задумайся, доки не пізно, доки не вмер ти по вині, що Україною вдавився, коли «допомогти» хотів… 14.04.2015 р. Моя країна А я живу на Україні, це моя рідная земля. Там небо чисте і блакитне, там змалечку знаходжусь я. Тут люди, добрі й не байдужі, і золота у нас земля. Але одне в країні лихо — це клята путінська війна. Він Крим наш хоче приєднати, Донбас у нас силоміць взяти і до Росії все віддати. Але не зможе він цього утнути, допоки ми одна сім'я. Допоки гинуть наші хлопці за нашу віру і життя, за нашу неньку-Україну За наш старий козацький дух, за мирне небо над землею ми будем битись й не здамось… 09.01.2015 р. Последний раз Ты видела мои глаза. Свой взгляд не отводила слишком долго. Катилась по щеке Твоей слеза, Ведь сердце навсегда мое умолкло. Узнало много радости оно, В те дни, когда жило Тобою. И с Твоим сердцем билось заодно, Согрето нежной лаской и любовью. Но у всего живого есть предел… Есть жизни пик, последняя вершина. Вот так вот, я Тебя оставить не хотел, Но что поделать, так СУДЬБА решила. 2011 г.