Васерук Олександр Володимирович (Булька)

Старший солдат Олександр Васерук (позивний Булька) помер 27 листопада 2023 р. під час виконання службових обов'язків у районі с. Преображенка Запорізької області. Захиснику було 39 років. Олександр — уродженець с-ща Зарічне Рівненської області. У 2001 р. закінчив місцеву школу. У 2014–2020 рр. працював у Зарічненському лісгоспі укладальником штабелів. Згодом їздив на заробітки, переважно на будівництва. Захоплювався риболовлею, полюванням, комп'ютерними іграми (особливо серією S.T.A.L.K.E.R). Читав книги, цікавився історією. Дуже любив слухати музику. Все, що робив у цивільному житті, робив під музику. Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав свою країну від окупантів у лавах 117-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду майстра-номера обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї. Був нагороджений відзнакою «Золотий хрест». «Він був майстром-номером обслуги міномета і допомагав мені виводити рівень, коли прицілювались. Для того щоб зброя влучала у ціль, треба було максимально рівно виставити її. Там були бульки, як на будівельному рівні. Коли в нього було все готове, він вигукував: «Булька». Це означало, що ми готові до стрільби і що зброя стоїть точно. Так і отримав свій позивний», — пригадав побратим загиблого із позивним Ванюшин. «Тато був такою людиною, яка могла покращити всім настрій, хоча й сам міг бути у журбі. Одного разу я впав у відчай, і він сказав таку фразу: «Ніколи нічого не бійся». Ці слова стали моїм гаслом. Він був завжди готовий прийти на допомогу, ніколи нікого у біді не кидав і мав золоті руки, які вміли геть усе. Потрібно щось зробити — тато вже щось робить і каже: «Чого стоїш? Давай допомагай». Коли починаєш якийсь діалог із татом, то таке відчуття, наче це твій найкращий друг, з яким ви можете обговорювати будь-які теми. Сім'я для тата була пріоритетом № 1 у житті. Коли тато був удома, я був упевнений, що все добре. Нам його дуже не вистачає. Дякую тобі, тато, за все, що я маю в житті», — розповів син захисника Дмитро. Поховали Олександра в рідному селищі. У воїна залишились мама, дружина і двоє синів.