Закерничний Олександр Вікторович

Саша, я тебе ніколи не забуду, ти був найкращим. Юля, Діма. Герой повернувся до рідної хати — Не раді тій зустрічі мама і тато. Сашко повернувся в холодній труні У селище рідне своє по весні. Відважний солдат і веселої вдачі Здається, все небо за ним журно плаче, А він в небеса полетів з журавлями В останній політ від тата і мами. І горем убита стоїть сива мати, Із сином єдиним прощаючись в хаті. І бать, мов тінь, поруч свічкою тліє, Зібравши в кулак всю останню надію. Сашко, прощавай! Видно, доля весь час Кращих тепер забирає від нас. І «грузом двохсотим» з чиєї вини Ти повернувсь в Арбузинку з війни? Як страшно батькам пережити дитину А може він просто заснув на хвилину. Й бабуся не вірить , а може це сон. Подзвонить, а він відповість в телефон. Та дійсність реальна тривожить в імлі — Навічно герой в Арбузинській землі. І горе, як камінь, не скажеш словами … І горбик землі весь политий сльозами