Захарчук Олександр Юрійович (Захар)

Старший сержант Олександр Захарчук (позивний Захар) загинув 16 серпня 2022 р. у с. Сулигівка Харківської області. Під час ворожого штурму позицій дістав смертельну вибухову травму внаслідок масованого танкового та артилерійського обстрілів. Захиснику був 31 рік. Олександр був родом із м. Новоград-Волинський (нині м. Звягель) Житомирської області. У 2010 р. закінчив Новоград-Волинський промислово-економічний технікум і здобув фах техніка-механіка. Певний час працював на меблевій фабриці, але більшу частину життя присвятив війську. У 2012–2017 рр. служив в армії, в 2014 р. пройшов бої в Іловайську, захищав Донецьку і Луганську області. Звільнився та в 2018 р. поїхав на заробітки до Польщі. Коли повернувся на Батьківщину, зустрів свою майбутню дружину. Згодом пара одружилась та виховувала первістка. У 2021 р. чоловік вирішив повернувся до армії та уклав контракт із ЗСУ. Олександр служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами на позиціях в ООС. Із 24 лютого 2022 р. продовжував воювати за свою країну. Остання посада — начальник тренажера батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону. Боєць був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня» (посмертно). Його також відзначили медаллю «За заслуги перед Звягельським районом» та званням «Почесний громадянин міста Звягеля». «Він — прекрасний чоловік і найкращий тато. Я неймовірно сильно сумую за ним і безмежно його кохаю. Завжди пам'ятатиму і кохатиму його, бо таких, як він, більше немає. Він — моє серденько, і його в мене забрали…» — поділилася дружина загиблого. Поховали героя в рідному місті. Вдома на Олександра чекали батьки Юрій та Оксана, дружина Марія та син Євген.