Знайко Олексій Леонідович (Монгол)

Старший солдат Олексій Знайко (позивний Монгол) загинув 6 червня 2022 р. під час виконання бойового завдання біля с. Богородичне на Донеччині. Боєць отримав важкі поранення та опіки внаслідок ворожого обстрілу некерованими авіаційними ракетами з гелікоптера. Його встигли евакуювати, однак дорогою до шпиталю серце захисника зупинилося. Він не дожив 8 днів до свого 27-го дня народження. Олексій народився в с. Соколова Балка Полтавської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім здобув фах електрозварника у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. Працював у ТОВ «Сокіл». Закінчив Донбаську державну машинобудівну академію за спеціальністю «Управління персоналом». Із 2015 р. брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Неодноразово виконував бойові завдання на передовій, заслужив авторитет серед побратимів і командування. У 2018 р. одружився. Разом із родиною жив у м. Костянтинівка на Донеччині. Під час повномасштабного російського вторгнення Олексій захищав Україну у лавах 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї бригади ЗСУ. Був водієм розвідувального взводу. «Олексій був професіоналом. Мужній, сміливий, справедливий, ризиковий. Брав участь в АТО / ООС. 6 березня 2022 р. біля с. Глинське Ізюмського району з гранатомета знищив ворожу бронетехніку. Під час боїв за с. Кам'янка вивозив поранених та вбитих побратимів, попри танковий вогонь по його позиції. Ризикуючи власним життям, врятував чимало побратимів. Він був готовий поїхати в пекло, аби вивезти звідти товаришів. Отримавши осколкове поранення, відмовився від лікування і повернувся до підрозділу, що вів тяжкі бої в с. Богородичне. Монгол завжди був там, де небезпечно. До останнього подиху мужньо боронив нашу країну», — розповів командир загиблого Роман. «Олексій — мужній та хоробрий чоловік», — зазначила дружина Ірина. Поховали захисника у рідному селі. Вдома на Олексія чекали батьки, дружина і двоє дітей.