Мовчан Олексій Миколайович (Тінь)

Командир взводу добровольчого формування «ОУН» Олексій Мовчан (позивний Тінь) загинув 1 травня 2022 р. у с. Велика Новосілка Донецької області. Того дня разом із побратимами врятував з-під завалів 11 цивільних. Їх успішно вивели у безпечне місце через заміновану дорогу. Над головами воїнів постійно літали ворожі дрони й працювали ДРГ. У ближньому бою з ворогом Олексій зазнав поранень, несумісних із життям. 25 травня захиснику виповнилося би 49 років. Олексій народився в Києві у родині військового. Після закінчення школи вступив до столичного професійно-технічного училища № 20, де здобув фах штукатура-ліпника архітектурних деталей. У 1998 р. закінчив Національний транспортний університет. Отримав фах інженера-механіка. Під час строкової служби в армії брав участь у війні в Нагірному Карабасі, обіймав посаду командира відділення військової розвідки. Після демобілізації працював водієм у приватній компанії. Мав 25 років стажу. Дуже любив свою роботу. Захоплювався автомобілями й мотоциклами, міг годинами про них розповідати. Мав золоті руки, міг відремонтувати абсолютно все. Любив спорт. У 2014–2016 рр. брав участь в АТО. «Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилась у 2007 р. Підміняла сестру в кіоску, а Олексій зі своїм знайомим прийшов туди пити каву. Запитав у мене, який шоколад найсмачніший. А потім розрахувався і подарував його мені. Кілька місяців ми зустрічалися, потім перестали, а вже через чотири роки почали знову. З 2016 р. стали дуже близькими й не розлучалися ні на день. Побратися вирішили 18 серпня 2018 р. Олексій був справжнім чоловіком, поряд з яким я почувалася королевою. Часто дарував квіти, постійно подавав руку при виході з транспорту, зізнавався у коханні. У свій останній день народження у 2021 р. він влаштував мені сюрприз: привіз на галявину з ромашками й сказав, що це те місце, де він постійно збирає мені квіти. Хоч це було його свято, але подарунок він зробив мені», — розповіла дружина Юлія Мовчан. З початку повномасштабного вторгнення Олексій займався бойовою та військовою підготовкою у ГО «Патріот — захисник Батьківщини». 23 березня приєднався до батальйону № 25 «ОУН» як доброволець територіальної громади Києва. Обороняв місто й область, доки не відігнав окупантів. Побратими згадують, що Олексій був прекрасним командиром і чудовим побратимом, харизматичним, позитивним і справжнім лідером. «Востаннє я бачила свого коханого 19 квітня 2022 р. у Києві. Тоді я не могла уявити, що прощаюся зі своїм чоловіком назавжди, що це наші останні обійми», — поділилася Юлія. Поховали героя на Алеї почесних поховань Лісового кладовища в Києві. В Олексія залишилися дружина, мама, брат і три сестри, син і донька дружини від першого шлюбу, вітчим. Після загибелі Олексія його дружина Юлія ініціювала створення стінопису, який присвятили всім добровольцям, що загинули, захищаючи Україну. Завдяки небайдужим людям, які надсилали кошти, Юлія зібрала необхідну суму. Тематичний мурал створили у Києві за адресою: вул. Анни Ахматової, 4.