Вавушка Олексій Сергійович (Джаз)

Солдат Олексій Вавушка (позивний Джаз) загинув 20 грудня 2023 р. у бою біля с-ща Нью-Йорк на Донеччині. Герою було 29 років. Олексій народився у м. Нова Каховка Херсонської області. Закінчив Харківський національний університет будівництва й архітектури та здобув ступінь магістра. У цивільному житті був дуже талановитим висококваліфікованим архітектором, працював у провідних архітектурних бюро України: архітектурне бюро Олега Дроздова, архітектурне бюро Сергія Ільченка, AER bureau, 2STORM agency. Був причетний до проєктування таких об'єктів, як парк та ковзанка біля «Рошену» на Деміївці (м. Київ), «ЖК 31 Драгоманова» (м. Київ), кінний клуб «VG Horse Club» (м. Харків) тощо. Колеги відзначають його значний внесок в архітектурну спадщину України, соціальну відповідальність, а також високі професійні навички і талант. Олексій також був переможцем і призером українських та іноземних архітектурних конкурсів. «Людина, яка назавжди залишиться частиною нашої команди. Олексій доєднався до команди бюро у 2016 р. і працював над багатьма проєктами, серед яких — реконструкція Харківського літмузею, реалізація кінно-спортивного клубу «VG Horse Club» у Харкові, а також проєкт виставкового простору «Biruchiy» у Херсонській області. Ми пишаємося сміливістю Льоші та пам'ятаємо його як талановитого архітектора, що назавжди залишив слід як в українській архітектурі, так і в історії нашої держави. Світла пам'ять», — зазначено на офіційній сторінці архітектурного бюро «Дроздов і Партнери». «Олексій Вавушка... Колись працювала у Новій Каховці з його тіткою, потім зустріла його підпис на заявках щодо видачі матеріалів по Новій Каховці в архіві Харкова, потім познайомились і багато спілкувалися, коли він взяв тему для диплома «Ревіталізація 8 кварталу Нової Каховки». Обговорювали тему, мету, підхід, збереглись ескізи його проєкту. Зустрічались у Києві, коли він працював там. Тільки недавно подумала, що треба забрати з інституту його дипломну роботу для майбутнього музею міста, зовсім недавно, може, саме в ту мить, коли його не стало… Пишаюся знайомством», — написала Тетяна Євсеєва, член комісії з питань обліку об'єктів культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Олексій планував після перемоги і деокупації рідного міста першочергово зайнятися відбудовою та збереженням історичного вигляду м. Нова Каховка. Наприкінці літа 2022 р. чоловік залишив свою професійну діяльність та добровільно долучився до лав ЗСУ. Службу проходив у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу. Займався аеророзвідкою. За час служби був нагороджений відзнаками «За оборону України», «Сталевий хрест», «Ветеран війни». «Коли Льоша тільки мобілізовувався і вибирав собі бригаду та посаду, його головною умовою було працювати саме на лінії фронту, щоб бути максимально корисним. Тилові, штабні посади він навіть не розглядав. Він був не тільки сміливим і відданим своїй державі, але й фантастично талановитим у багатьох речах (він гарно малював, писав прозу і грав на гітарі). Був надзвичайно доброю людиною, моральним компасом, справжнім взірцем мужності та високих патріотичних якостей. Льоша був для багатьох вірним другом, учителем, опорою, впевненим плечем поруч, яскравим сміхом і чудовим гумором. Нас пов'язує історія в 12 років, справжнє маленьке окреме життя зі злетами та падіннями. І здавалось, що все ще тільки попереду. Але, як виявилось, у Льоші було все, окрім часу. Він для мене — справжня споріднена душа, мій друг і найбільше кохання», — розповіла його кохана Катерина Сенько. «Понад 2 місяці не можу нормально зібратись з думками та усвідомити, що тебе вже немає з нами. Щоразу, коли хочу звернутися до тебе, то одразу впадаю в якусь темряву, з якої немає виходу. Хто знав, що тоді, на пішохідному переході в один із перших днів у великому місті, ми познайомимось, і ти станеш близьким другом. Таким другом, про якого можна тільки мріяти: тим, хто тебе завжди підтримає, тим, з ким можна спілкуватися про будь-що, тим, з ким буде безліч спільних інтересів, ідей. Типу «Чувак, ми маємо записати подкаст» або «Чел, ми маємо зробити свою рок-групу», «Напишемо свої хіти». З ким можна завалитись у той самий бар і зависати там до останнього. Хоч ми і мали можливість спілкуватися годинами, пережили купу історій, ти все ще залишився для мене загадкою з купою питань, на які я вже не отримаю відповідей, але знаю головне — ти найталановитіший і найсміливіший з усіх, кого я зустрічав. Проте, як кажуть старі легенди, найкращі йдуть першими. Я вже не такий молодий, як тоді, а тебе вже немає з нами. Спочивай з миром, друже, цьому світу без тебе буде кепсько. Льоша загинув 20 грудня 2023 р., будучи воїном, яким він не мав бути, на війні, якої не повинно бути. Він багато чого не встиг зробити, як і багато чого не встиг сказати. Та, перечитуючи наші останні бесіди, гадаю, він хотів би, щоб ви встигали жити та не втрачали одне одного, бо, будучи на фронті, він гостро відчував ці речі. Вічна слава другу, сину, герою!» — поділився спогадами друг воїна Влад Велицький. Поховали Олексія на Алеї Героїв Лук'янівського кладовища у Києві. У захисника залишилися батьки, друзі, кохана та улюблений пес Рем.