- Укр
- Англ
Недоля Олексій Євгенійович (Папай)
16 листопада 1970 – 22 лютого 2024м. Київ – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший сержант Олексій Недоля (позивний Папай) загинув 22 лютого 2024 р. у бою поблизу с. Іванівське на Донеччині. Дістав смертельні поранення під час мінометного обстрілу. Воїну було 53 роки. Олексій народився у Києві. У 1986 р. вступив до Ризького морехідного училища. Після його закінчення навчався в Одеському інституті інженерів морського флоту. Під час навчання закохався у море на все життя. Мріяв здійснити навколосвітню подорож яхтою. У 50 років придбав власну яхту. У мирному житті був приватним підприємцем. Мав багато захоплень: мисливство, лижі, хокей, вітрильний спорт. 24 лютого 2022 р. чоловік долучився до лав захисників. Служив у 130-му батальйоні 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був головним сержантом взводу. Позивний взяв на честь персонажа коміксів та мультфільмів — Папая. На руці в Олексія було татуювання якоря, він був моряком та обожнював шпинат, як і моряк Папай. «Мій тато був свідомою людиною з великої літери. Він завжди був поруч, навіть якщо між ним та його дітьми були тисячі кілометрів. Його безмежної любові вистачало на п'ятьох дітей і навіть більше. Він обожнював це життя. Татове життя — немов неосяжна скриня з неймовірними казковими історіями, але це була його реальність, яку він будував сам і навчав свою сім'ю жити саме так, на повну, викладаючись на 100%, немов востаннє. У війську за 2 роки запеклої боротьби він із рядового солдата став старшим сержантом. Здобув залізний авторитет і повагу від побратимів. Його бадьорість духу, життєва та військова позиція, сміливість та вчинки не раз рятували особовий склад у критичних ситуаціях на полі бою. Не боявся брати ініціативу та відповідальність. Своїм прикладом мужності, непохитності та бойовим досвідом навчав хлопців та вів за собою. Завжди заходив на бойові позиції першим, а виходив останнім, зберігаючи життя особового складу. Побратими завжди йшли за ним упевнено, не озираючись назад. Він був дуже чуйним і люблячим батьком та сім'янином. Завжди виховував у дітях любов до життя і цінності. Виростив свідомих українців. І всього життя не вистачило б пізнати його та глибину його душі. Це найболючіша втрата для всієї сім'ї», — розповіла Анастасія Недоля. Поховали Олексія на Лісовому кладовищі у Києві. У нього залишились батько, дружина і п'ятеро дітей.Платформа пам'яті 'Меморіал'