Михайленко Олеся Володимирівна (Леся)

Військовослужбовиця Олеся Михайленко (позивний Леся) перестала виходити на зв'язок після 8 травня 2022 р. Вона перебувала на території комбінату «Азовсталь» у Маріуполі Донецької області, коли в бункер влучила російська авіабомба. Захисниці було 22 роки. Олеся народилася в с. Воскресенка Запорізької області. Оскільки мала велику сім'ю, то змалечку багато допомагала у приватному господарстві. Закінчила історичний факультет Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького і паралельно — бухгалтерські курси. У школі відвідувала танцювальний гурток. Багато виступала, співала, вишивала бісером, фотографувала і робила відео. Цікавилася психологією, хотіла здобути дві вищі освіти за напрямами «Історія» та «Фінанси», а ще мріяла вивчити багато іноземних мов. Під час повномасштабної війни дівчина проходила військову службу в окремому загоні спеціального призначення «Азов». Спочатку була діловодом у роті матеріального забезпечення, потім обійняла посаду телефоністки 1-го екіпажу командно-штабної машини вузла зв'язку. Дівчина дуже захоплювалася Лесею Українкою, її життєвим шляхом і геніальною творчістю. Тому вирішила взяти собі за позивний спочатку Леся, згодом «дорости» до Українки. «Олеся — світла, красива, щедра, щира, добра дівчинка. Дуже працьовита. Така багата на душевне тепло, співчуття до всіх. Наше яскраве тепле сонечко, наша радість і наше щастя. Всім допомогти, всіх підбадьорити — на службі, вдома. Навіть з повного оточення, з нелюдських умов намагалася заспокоїти, що все буде гаразд, що ми зустрінемося. Дуже хвилювалася за тата, братів, знаючи, що вони там, де найважче, за племінників, дружин братів турбувалася, за мене, чи маємо що їсти. Хоч ми були у порівняній безпеці», — розповіла її мама Надія. В Олесі залишились тато Володимир, мама Надія, брати Ігор, Данило та Світогор, племінники і племінниці. Посмертно старший солдат Олеся Михайленко нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.