Logo site

Сімонова Ольга Сергіївна (Сімба)

12 липня 1988 – 13 вересня 2022
РФ – Херсонська обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший сержантСтарший сержант
Орден «Золота Зірка»Орден «Золота Зірка»

    • Біографія

      Сімонова Ольга Сергіївна народилася 12 липня 1988 р. на території росії. Мала фах інженера. З 11 років займалася спортом, основний напрямок — контактні єдиноборства. Майстер спорту та кандидат у майстри з кількох видів спорту: від карате до скелелазіння. Професійно займалася карате. Активно виступала на змаганнях, включаючи чемпіонат Європи. Наприкінці осені 2013 р. переїхала в Україну. Працювала медиком. А у лютому 2014 р. вирішила брати участь в Революції гідності у Києві. На початку 2015 р. вступила медиком-добровольцем до батальйону спецпризначення «Сєвєр», потім — до батальйону ПСМОП «Золоті ворота». У квітні — вересні 2015 р. працювала парамедиком евакуаційної бригади ПДМШ ім. Пирогова у м. Бахмут, с. Луганське та м. Попасна. З вересня 2015 р. по березень 2016 р. — парамедикиня полку «Дніпро-1», після чого працювала в Києві. Восени 2016 р. уклала контракт із ЗСУ, проходила службу в 24-й ОМБр. 7 березня 2017 р. отримала українське громадянство. Ольга Сімонова стала першою з іноземців-контрактників ЗСУ, що отримали паспорт громадянина України під час служби. Наприкінці 2018 р. пройшла підготовку в навчальному центрі «Десна». Загинула 13 вересня 2022 р. унаслідок підриву машини на вибуховому пристрої, виконуючи бойове завдання на Херсонському напрямку. Похована 16 вересня 2022 р. на Байковому кладовищі у м. Київ.

    • Військова служба

      Старший сержант

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • Командир БМП 34-річна Ольга Сімонова, позивний Сімба, загинула 13 вересня 2022 року на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання захисниця підірвалася на вибуховому пристрої. Ольга народилася у російському Челябінську. Здобула фах інженера. Була спортсменкою. Займалася контактним карате, джиу-джитсу, рукопашним боєм, спортивним туризмом, скелелазінням, бігом, баскетболом, їздила на велосипеді, каталася на лижах і сноуборді. Виступала на міжнародних змаганнях. Була майстром і кандидатом у майстри спорту відразу з кількох видів спорту. Наприкінці осені 2014-го Ольга купила квиток до України та вирішила не повертатися більше туди, де жила раніше. У 2015-му Сімба потрапила до волонтерської медичної служби, однак зрозуміла, що це не її. Вона хотіла саме воювати. Тому почала виїжджати на передову в складі добробатів. Згодом спробувала знайти себе у цивільному житті в Києві, але також зрозуміла, що це не те. Тому в 2016 році уклала контракт із ЗСУ. Так почався її військовий шлях у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служила у розвідці. У 2017-му Ольга Сімонова першою серед іноземців-військовослужбовців отримала паспорт громадянки України під час служби в ЗСУ. Згодом пройшла навчання в центрі «Десна». Була кращим стрільцем на курсі. Здобула фах командира БМП. Сімба ненавиділа фемінітиви в армії та чудово вивчила українську мову. Вона була веселою, розумною, чесною та, як кажуть побратими, справжньою. Вона любила тварин і намагалася опікуватися ними на фронті. Деяких вдалося прилаштувати. Кішку Пушу з Донбасу вона залишила собі. Пізніше Ольга вдруге спробувала повернутися до цивільного життя. Купила квартиру в Києві, машину, завела собаку. Однак повномасштабна війна змусила жінку-воїна повернутися на фронт. Цього разу вже востаннє. «Оль, ти завжди мала бути в авангарді. Це ж зі спорту? Чи просто ти така. І ти була в авангарді. На передовій. Зі своєю хворою шиєю, своїм ластовинням (абсолютно чудовим), коротким рудим волоссям і сміхом. І своєю такою галицькою українською. Оль, я не можу говорити про тебе в минулому часі. Бо такі, як ти, не йдуть», – написала журналістка Анастасія Федченко. З Ольгою попрощалися в Києві 16 вересня 2022 року. Церемонія пройшла у крематорії Байкового кладовища.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'