Юрченко Павло Антонович (Юрчик)

Старший солдат Павло Юрченко загинув 8 травня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Внаслідок авіаудару по заводу «Азовсталь» дістав поранення, несумісні з життям. Йому було 55 років. Павло народився у с. Юр'ївка на Донеччині. Закінчив Ялтинську школу № 2 та ПТУ в Маріуполі. Після армії працював водієм у Дніпрі. У 1995 р. повернувся до рідного села. Працював охоронцем. У 2017 р. добровільно уклав контракт із Національної гвардією України. Брав участь в АТО. Із початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Був старшим водієм 2-го автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів роти матеріально-технічного забезпечення. «Рішення про службу в Нацгвардії Паша прийняв, коли працював охоронцем. Звільнився з роботи і потай від мене уклав контракт. Сказав напередодні, коли мав їхати в частину. Захищав Донеччину і Луганщину. Коли почалося повномасштабне вторгнення, написав: «Йдемо на Марік». Наступного дня наполіг, щоб ми з сином терміново виїжджали на Західну Україну. Те саме сказав і сім'ї свого брата. До травня переписувалися. Паша зазвичай казав, що у нього все добре. Лиш інколи говорив, як насправді: що під час евакуації через постійні обстріли заводу гине багато людей, що їдять раз на день і немає хліба. Останнє повідомлення надіслав зранку 8 травня. Написав нашому синові, що був приліт і вони йдуть шукати тих, кого привалило. І все. До червня про чоловіка нічого не було відомо, куди я тільки не зверталася. Поки не знайшла контакти командира, і він розповів, що в те місце був другий приліт. Тіло чоловіка мені досі не передали. Тепер свого Пашу бачу тільки у снах. Просить подбати про нашого сина, — розповіла дружина Наталія Юрченко. — Паша був чудовим батьком і гарним чоловіком. Мав золоті руки. Побудував хату і все, що у дворі. Брався за те, чого раніше не робив. Наприклад, оперував нашого собаку, коли в нього був нарив, бо в селі немає ветлікаря. Був добрим і безвідмовним. Завжди приходив на допомогу. У вільний час захоплювався риболовлею і виноробством. Любив подорожувати. Мріяв про Карпати, хотів походити у горах і лісах». У Павла залишилися дружина, син, мама і старший брат. У 2019 р. захисник був нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а вже посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.