Чумак Павло Олегович (Шериф)

Лейтенант Павло Чумак, позивний Шериф, загинув у рідному Маріуполі Донецької області 11 березня 2022 року. Разом зі своїми побратимами моряками-прикордонниками виконував завдання із недопущення прориву російських окупаційних військ та техніки в місто. Робити це доводилося під щільним вогнем артилерійських та авіаційних ударів. Під час одного з таких обстрілів воїн отримав поранення, несумісні із життям. Йому було 30 років. Павло народився в Маріуполі. Там закінчив дев'ять класів школи й вступив у місцеве професійно-технічне училище. А вже за декілька років пішов на строкову службу в армію. Повернувшись, працював у поліції. Заочно здобув освіту за спеціальністю «Право» у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Під час навчання в університеті вирішив вступити у 23-й загін морської охорони Державної прикордонної служби України. Спочатку був молодшим інспектором відділу спеціальних дій, згодом займався адміністративно-юрисдикційною діяльністю. У вільний від служби час Павло любив читати, подорожувати разом зі своєю сім'єю: дружиною та двома дітками Андрійком та Алісою. Не забував і про доньку від попереднього шлюбу Кіру. А ще чоловік мріяв про власне авто і зміг втілити цю мрію за рік до повномасштабного вторгнення. «Він був дуже хорошим, відповідальним чоловіком і татом. На нього завжди можна було покластися, – говорить Анна Чумак, дружина воїна. – Паша дуже любив нашого синочка, а коли народилася ще й донечка, то його щастю не було меж. Він вже давно мріям про донечку, яка була б схожою на мене. Певно, сильно кохав». З перших днів повномасштабного вторгнення Павло захищав рідний Маріуполь. Був одним із перших, хто поїхав на позиції на підступах до міста. Попри важку ситуацію, він встигав потурбуватися і про свою сім'ю: привозив їм їжу, воду, суміш та підгузки для донечки. 9 березня перевіз родину з холодного підвалу в міське бомбосховище, де ще було опалення, електроенергія та вода. Тоді сім'я не знала, що бачиться востаннє. 15 березня дружина захисника разом з дітьми виїздила з Маріуполя. Поблизу Бердянська у них з'явився зв'язок і тільки тоді Анна дізналася від знайомих, що Павла більше немає. У чоловіка залишилися кохана дружина, двоє неповнолітніх дітей від другого шлюбу і донька – від першого. Посмертно Павлу Чумаку присвоїли звання «лейтенант», а також нагородили орденом «За мужність» III ступеня. *** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.

ЧУМАК Павло Олегович народився 31 серпня 1991 року на Донеччині. У 2018 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. З серпня 2021 року лейтенант Павло Чумак проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, на посадах у відділі спеціальних дій 23 загону морської охорони. Здійснював охорону і оборону визначеної ділянки державного кордону України. З початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України 24 лютого 2022 року лейтенант Павло Чумак виконував бойове завдання із оборони м. Маріуполь. Попри пряме вторгнення країни-агресора, постійні авіа удари, мінометні та артилерійські обстріли, прикордонники 23 загону морської охорони, серед яких був лейтенант Павло Чумак, разом із побратимами з Збройних Сил України, Національної гвардії України продовжували утримувати свої бойові позиції. За час ведення бойових дій, лейтенант Павло Чумак виявив себе сміливим воїном. З 4 березня 2022 року, лейтенант Павло Чумак, разом з військовослужбовцями відділу спеціальних дій 23 загону морської охорони та військовослужбовцями окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України виконували бойове завдання на вогневій позиції ротного опорного пункту сектору Б «Сомалі» оборони міста Маріуполь. 12 березня 2022 року виконуючи бойове завдання на вогневій позиції ротного опорного пункту сектору Б «Сомалі», під час стрілецького бою лейтенант Павло Чумак отримав поранення несумісні з життям. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанта Чамака Павла Олеговича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).