Ковальський Павло Олегович

Старший солдат Павло Ковальський загинув 27 вересня 2022 року від важких поранень, отриманих під час бойових дій біля села Шандриголове на Донецькому напрямку. Захиснику назавжди залишилось 30 років. Павло народився в селі Петрівка, нині – Хейлове, Черкаської області. Жив у селі Бачкурине рідної області. Закінчив там загальноосвітню школу. Навчався в Уманському педагогічному університеті імені П. Тичини, де здобув спеціальність вчителя фізичної культури. У 2011-2012 роках проходив військову строкову службу в лавах ЗСУ. Вчителем так і не став, хоча дуже любив дітей. Проте віднайшов себе у будівельній та столярній сферах. Як розповідають рідні, він був висококласним будівельником і майстром із ремонтних робіт. Одним із улюблених захоплень була столярна справа. Останні роки працював у Одесі на будівництві. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Черкащину, щоб захищати свій рідний край. Спочатку ніс варту на блокпості в селі Бачкурине, потім був мобілізований до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 25-ій окремій повітрянодесатній Січеславській бригаді. Був телефоністом-лінійним наглядачем взводу зв'язку. «Відважний, сміливий боєць, надійний бойовий товариш мужньо захищав кордони від ворога. І понад усе бажав миру в Україні. Молодий, розумний і активний. Людина честі й принципів. Ніколи нікого не боявся та ніколи не ховався. Завжди говорив правду, відстоював справедливість і за нею йшов до кінця…» – зазначили у Монастирищенській громаді. Посмертно старший солдат Ковальський П.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Героя в рідному селі на Черкащині. Вдома на Павла чекали батьки, брат, кохана дівчина, рідні та друзі.