- Укр
- Англ
Балтян Павло Володимирович
8 серпня 1994 – 27 лютого 2023Одеська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СержантЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Сержант Павло Балтян загинув 27 лютого 2023 р. поблизу с-ща Невельське на Донеччині. Під час штурмових дій викликав ворожий вогонь на себе. Будучи пораненим, продовжував бій, чим дав змогу побратимам захопити позицію противника. Воїну назавжди 28 років. Павло народився у м. Кодима Одеської області. У 2013 р. закінчив Вінницький центр професійно-технічної освіти № 1, здобув фах ювеліра-монтувальника, ювеліра-закріпника. У 2015–2017 рр. проходив строкову службу в Подільському прикордонному загоні. У 2017–2019 рр. працював у поліції. У 2022 р. вступив на історичний факультет Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини. З 2020 р. чоловік служив за контрактом у лавах ЗСУ. Виконував бойові завдання на території проведення ООС в районі м. Світлодарськ на Донеччині. Проходив службу в 9-му окремому мотопіхотному батальйоні «Вінниця» у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду командира гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. У березні 2022 р. боєць був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Він був найкращим чоловіком, найкращим батьком і взагалі найкращим. Мій чоловік був добрим, чесним, завжди готовим прийти на допомогу і відданим своїй країні. Він — наша опора і підтримка, якої, на жаль, не стало. Його побратими зазначили, що він був справжнім воїном, захисником і вірним другом. Чомусь забирають найкращих… Чи на землі чи високо у небі, та хай там що, я завжди біля тебе…» — написала дружина загиблого Дар'я Балтян. «Наш Паша був дуже світлою людиною, на ньому трималася його родина, яка була для нього усім. Його любили та поважали рідні, побратими та всі, хто його знав. Паша ніколи не здавався, казав татові: «Хто, якщо не я?» Йшов до останнього, тримаючи у кишені біля серця прапор України», — розповіла його тітка Олена Абліцова. Поховали Павла на Алеї Слави цвинтаря у рідному місті. У захисника залишилися батьки, дружина і син, якому на момент загибелі тата було 4 роки, рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'