- Укр
- Англ
Панас Петро Степанович (Дід Панас)
19 лютого 1974 – 29 червня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Панас Петро Степанович народився 19 лютого 1974 р. у с. Андріївка Львівської області. Мешкав у с. Братковичі Львівської області. Навчався у школі в с. Розжалів. У 1993 р. здобув фах слюсаря-сантехніка у Белзькому СПТУ № 13. У 1998 р. пішов у монастир, бо шукав покликання в чернечому житті, але через хворобу батька повернувся додому. Працював зварювальником. У 2000 р. одружився, у шлюбі пара пробула 15 років, за цей час у них народилося 8 дітей. Після розлучення у 2015 р. пішов до лав ЗСУ. Через рік підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Пройшов навчання та обійняв посаду механіка-водія зенітної ракетної батареї. Брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну проходив військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Загинув 29 червня 2022 р. поблизу м. Сіверськ Донецької області. Залишилися восьмеро дітей та онука. Похований на кладовищі у Городоцькій громаді на Львівщині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Петро Панас, позивний Дід Панас, загинув 29 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі міста Сіверськ на Донеччині. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Воїну було 48 років. Петро народився в селі Андріївка Львівської області. Навчався у школі в селі Розжалів. У 1993 році здобув фах слюсаря-сантехніка у Белзькому СПТУ №13. У 1998 році пішов у монастир, бо шукав покликання в чернечому житті, але через хворобу батька повернувся додому. Працював зварювальником. У 2000-му одружився. У шлюбі пара пробула 15 років, за цей час у них народилося 8 дітей. Після розлучення у 2015-му чоловік пішов до лав ЗСУ. Через рік підписав контракт із 80-ою окремою десантно-штурмовою бригадою. Пройшов навчання та обійняв посаду механіка-водія зенітної ракетної батареї. Брав участь в АТО\/ООС на Донбасі, і вже не бачив себе без служби. З початком повномасштабного вторгнення Петро разом із побратимами продовжував захищати рідну країну від окупантів. У квітня 2022-го воїн був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня. «Він вже не бачив себе без ЗСУ. А його улюблена частина, в складі якої він служив і якою жив, стала для нього другою сім'єю. Коли тато приїжджав, завжди ходив з нами гуляти в ліс чи до озера і все казав: «Діточки, бережіть маму і вчіться, вчіться», а ще: «Любіть Україну, живіть нею, пам'ятайте, що прийде час і ви будете її будувати. На вас тримається майбутнє нашої України». Тато дуже любив Батьківщину. Коли він повернувся з АТО, мама просила його не підписувати більше контракт. І ми, і його брат просили про це, але він сказав, що не може більше жити без своїх хлопців, що ЗСУ – це його мрія. Він дякує Богу за нас, але військо для нього – життя. Коли побратими приїжджали до нас, то казали, що Дід Панас завжди міг підбадьорити усіх. Навіть у найскладніших обставинах», – таким пригадують загиблого його діти. Поховали Петра у місті Городок на Львівщині. У нього залишились брат, 8 дітей, онука, близькі, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'