Безпалько Петро Васильович

Жахлива примха долі: трагедія, що забрала життя шістьох працівників міліції Прикарпаття, сталась у Міжнародний день миротворців ООН, коли весь світ вшановував і вітав людей, які оберігали мир у різних куточках планети. Одним із загиблих був український миротворець, старший лейтенант міліції Петро Безпалько… Петро добре навчався у школі, змалку прагнув захищати справедливість. Посів 1-ше місце у змаганнях з бальних танців, виборовши як приз путівку до міжнародного дитячого центру «Артек». Із 25 листопада 1998 р. по 7 квітня 2000 р. проходив строкову військову службу у Збройних силах на посадах стрільця та командира відділення. Після звільнення в запас упродовж 5 місяців працював на одному з охоронних підприємств. Вибравши кар'єру правоохоронця, з 26 червня 2001 р. проходив службу в органах внутрішніх справ: успішно пройшов навчання у Чернівецькому училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області, а згодом — жорсткий відбір, із грудня 2001 р. обіймав посаду міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування «Беркут» УМВС в Івано-Франківській області. З квітня 2004 р. по травень 2005 р. обіймав посаду патрульного спеціального миротворчого підрозділу МВС України міжнародних поліцейських сил місії ООН у справах Автономного Краю Косово (UNMIK), під час виконання службових обов'язків дістав важку травму, тривалий час лікувався, але зрештою повернувся до лав рідного спецпідрозділу. Нагороджений медаллю ООН «На службі миру». У 2011 р. закінчив Національну академію внутрішніх справ, з грудня 2010 р. обіймав посаду інспектора групи бойової та спеціальної підготовки, з травня 2012 р. — заступника командира взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС в Івано-Франківській області (з березня 2014 р. — спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області). Неодноразово брав участь в забезпеченні охорони громадського порядку та громадської безпеки в м. Івано-Франківськ, населених пунктах області та в операціях із затримання озброєних злочинців. Мав високий авторитет серед особового складу підрозділу. Товариші по службі відзначали притаманну Петру незламність духу, прагнення завжди бути на передньому краї. Петро зворушливо піклувався про своїх трьох дітей, часто проводив вільний час із родиною на природі, захоплювався риболовлею та полюванням. Під час подій Революції гідності, взимку 2013–2014 рр., виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці. Понад місяць брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Ганна Миколаївна Безпалько, мати Петра: «Робота для нього завжди була на першому місці, він був людиною обов'язку. Ніхто ніколи не сказав про мого сина поганого слова. Тепер я молюся, щоб скінчилося це горе в Україні, щоб не було більше сиріт…». Наталія Безпалько, дружина Петра: «Він був сильним, упевненим, здатним вирішити всі проблеми чоловіком та чудовим татом. Важко навчитися жити одній. Хочеться вірити, що вони всі загинули не марно, що у країні будуть зміни».