Чорномаз Роман Богданович (Корсар)

47-річний Роман Чорномаз, позивний Корсар, загинув 13 червня 2023 року під Бахмутом Донецької області від прямого удару протитанкового ракетного комплексу «ПТРК» по бронетранспортеру, в якому перебували військові. Він став 62-м медійником, що віддав життя в ході повномасштабної війни. Роман народився в місті Умань на Черкащині. Зростав у середовищі патріотів і борців за незалежність України. Його тато Богдан Чорномаз – дисидент і політв’язень радянських таборів, мама Тетяна Чорномаз – громадська діячка, редакторка, журналістка, багато років очолювала Черкаську обласну організацію «Свобода». Роман здобув освіту філолога в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Працював у Києві журналістом і фотокореспондентом різних інформагенцій. Був активним учасником Мовного майдану 2012 року, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Фіксував розстріли на Інститутській 20 лютого 2014 року. Знімки Романа розлетілися світом і стали доказовою базою злочинів тодішньої української влади проти власного народу. З початком повномасштабного вторгнення Роман вирішив стати на захист рідної країни. Проте через перенесену ним важку хворобу його не хотіли брати до війська. Лише після третьої спроби, у травні 2022 року, приєднався до батальйону «Свобода» Національної гвардії України. Був піхотинцем, а згодом став снайпером. Свою гвинтівку, кошти на яку допомогли зібрати рідні, друзі та знайомі, назвав «Відьмою», з її допомогою боронив країну від ворогів. Пройшов важкі бої у Сіверськодонецьку, Зайцевому та на Бахмутському напрямках. 29 січня 2023 року поблизу села Курдюмівка отримав осколкове поранення середньої тяжкості й проходив реабілітацію. Весною повернувся у стрій. «Тихий, добрий, спокійний, іронічний, делікатний і твердий, впертий і цілеспрямований, людина чистої душі – саме таким Роман залишиться в пам’яті всіх тих, хто його знав і кого він так любив», – сказала сестра воїна Софія Чорномаз. За декілька днів після загибелі тіло захисника та ще шести полеглих побратимів забрали з поля бою. Через очікування висновків ДНК родині Романа вдалося поховати його лише через 2,5 місяці на Алеї Героїв у місті Умань. Героїзм та відвагу Романа Чорномаза відзначили низкою нагород, серед яких орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У захисника залишилися мама та сестра.