- Укр
- Англ
Дзюба Роман Олексійович (Аполлон)
3 квітня 1987 – 7 березня 2022Полтавська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Дзюба Роман Олексійович народився 3 квітня 1987 р. у м. Лубни Полтавської області. З вересня 1994 р. навчався у Лубенській середній школі № 2, де в 2004 р. отримав атестат про середню освіту. У липні того ж року вступив на навчання до Лубенського професійного ліцею за спеціальністю «Електрозварник ручного зварювання», який закінчив у 2005 р. із відзнакою. Із жовтня 2006 р. по вересень 2007 р. працював електрозварником на заводі «Комсомолець» у м. Лубни. Із квітня по серпень 2008 р. працював у ТОВ «Запоріжметал Холдінг» у м. Київ. Із жовтня 2008 р. по серпень 2014 р. обіймав посаду оператора верстата ЧПУ на заводі «Лубнимаш».
Із жовтня 2005 р. по вересень 2006 р. проходив строкову військову службу в 95-й ОАМБр. Із серпня 2014 р. по жовтень 2015 р. проходив військову службу за мобілізацією у 92-й ОМБр, обіймав посаду командира відділення та брав участь в АТО. Із серпня 2016 р. по серпень 2018 р. проходив службу у відділенні спеціального призначення військової служби правопорядку у Збройних силах України.
Був нагороджений грамотами та відзнаками.
Із липня 2018 р. по липень 2021 р. проходив військову службу у 81-й ОАЕМБр. Брав участь в ООС. Був нагороджений грамотами та медаллю. Проходив спеціалізовані курси з військових напрямків підготовки.
Із початком російського вторгнення в Україну проходив військову службу у складі 12-ї БрОП Національної гвардії України. Загинув 7 березня 2022 р. у боях під час оборони м. Маріуполь на Донеччині.
11 січня 2023 р. із Романом попрощалися у м. Лубни.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Роман Дзюба, позивний Аполлон, загинув 7 березня 2022 року в бою під час оборони міста Маріуполь на Донеччині. Захиснику було 34 роки. Роман народився в місті Лубни Полтавської області. Навчався там у школі №2. Потім з відзнакою закінчив професійний ліцей за спеціальністю «електрозварник ручного зварювання». Після строкової служби працював на заводі «Комсомолець» у Лубнах, опісля – у ТОВ «Запоріжметал Холдінг» у Києві. У 2008 році на заводі «Лубнимаш» був оператором верстата ЧПУ. Під час Революції Гідності чергував у Лубнах на блокпостах, у вихідні їздив на Майдан до Києва. Із 2014-го був кулеметником у 92-й окремій механізованій бригаді. Через два роки перейшов у відділення спеціального призначення снайпером. Опісля служив у 81-й аеромобільній бригаді. У 2020-му закінчив факультет психології Полтавського педагогічного університету ім. Короленка. Наступного року долучився до полку «Азов». «Рома був єдиною моєю дитиною. Змалечку любив порядок. Всі його іграшки були акуратно складені. Син займався спортом, вів активний спосіб життя. Багато подорожував. Любив читати, а ще працювати у кузні. Особливо гарні в нього виходили троянди. Готував смачні шашлики. Був справжнім патріотом нашої країни. Коли російські війська зайшли у Крим і Донбас, щодня ходив у військкомат. Але йому відмовляли, оскільки я вже у віці. Проте Рома домігся свого. Спочатку був кулеметником, згодом став першокласним снайпером. Був одним із кращих в Україні. У 2021 році разом з морською піхотою тримав позиції у Широкиному. Під час повномасштабного вторгнення став на захист Маріуполя. Був призначений старшим на блокпосту Виноградне-Піонерське. Побратими згадують, що Рома проявив себе як професійний військовий. Підбадьорував хлопців. Вони казали, що Ромі треба вчитися на психолога, і він вивчився, суміщаючи військову службу і навчання, ось тільки попрацювати за улюбленою професією не встиг… У день загибелі Рома одним з перших вирушив оточувати противника. Відстань до ворога була не більше 5 метрів. В одному із дворів був смертельно поранений… Біля нашого будинку один сусід-бізнесмен встановив білборд з фотографією Роми. Мешканці кажуть: «Рома оберігає нас і наше місто», – розповіла мати Наталія Яківна. Романа поховали 11 січня 2023 року в Лубнах на Новаківському цвинтарі на Алея Слави Героїв. Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У Романа залишилася мама. *** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.Платформа пам'яті 'Меморіал'